Як ми знаємо з Євангелій, все земне служіння Ієшуа було спрямоване лише до єврейського народу. Він Сам говорив, що посланий «тільки до загиблих овець з дому Ізраїля» (Матвія 15:24). І все ж були два винятки: жінка сирофінікіянка, яка заради звільнення її дочки від бісів не тільки змирилася, а й принизилася (Матвія 15; Марка 7), і римський сотник, у якого був хворий слуга (Луки 7). За цього сотника просили Ієшуа старійшини єврейської громади, якій сотник збудував синагогу.

‍

Обидва ці винятки під час земного життя Ієшуа, коли Він відповів на прохання та молитви язичників, пов'язані зі ставленням цих язичників, тобто представників інших народів, до єврейського народу. Ці люди були виключно благословенні Господом завдяки тому, що вони розуміли та приймали обраність єврейського народу. Це новозаповітний принцип: Бог особливо хоче благословляти представників усіх народів, коли вони приймають Божий порядок. І цей принцип ніде не було скасовано ні в Діях, ні в Посланнях, ні у Об’явленні.

‍

Від винятків до десятків тисяч язичників

‍

Хтось може сказати: «Це був ще перехідний етап від старого завіту до нового. Ієшуа ще не був розіп'ятий і не воскрес із мертвих. Ще не розпочалася новозавітна єрусалимська громада». Але давайте подивимося у книгу Дій Апостолів.

‍

Перший приклад, який ми бачимо, – це ефіопський євнух. Заради нього Бог переніс Пилипа з одного місця на інше. А на яке місце? На дорогу з Єрусалиму, куди євнух приїжджав на поклоніння до Храму, таким чином шануючи єрусалимський Храм як унікальне місце і підкреслюючи, що саме Бог Ізраїлю - єдиний Бог усіх людей, єдиний гідний поклоніння, і тільки у Нього вся правда і вся повнота благословень. Тому Бог вшанував його таким чином.

‍

Другий приклад - Корнилій, який був «побожний і богобоязний з усім своїм домом: давав багато милостинь людям [в оригіналі народу] і завжди молився Богові» (Дії 10:2). Звісно, тут мається на увазі єврейський народ. Тому що і в Новому Завіті єдиним раз і назавжди обраним народом серед інших народів в етнічному плані залишається єврейський народ. Не тому, що він цього заслужив, а просто такий вибір Божий. Цей сотник вів по можливості побожний спосіб життя - він не дотримувався кашруту, не був повноцінним юдеєм, але він давав милостиню єврейському народу. І Бог вибрав його, щоб він і вся його родина, вся його домівка першими стали воротами для Духа Святого до всіх народів.

‍

Нарешті згадайте, що апостоли Павло і Варнава розповідали на першому Єрусалимському соборі про своє служіння серед язичників: «Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками» (Дії 15:12). Ознаки та чудеса! При цьому вони скрізь ділилися з язичниками єврейською Доброю Звісткою про єврейського Месію.

‍

І язичники приймали не просто Ісуса Христа – блакитноокого та світловолосого Спасителя. Вони приймали єврея з євреїв, що прийшов до Своїх, відкинутого багатьма, але Того, Хто назавжди залишається Левом з коліна Єгуди, Сином Давида, що творить милість до Свого народу і до всіх, хто покличе Його єврейське ім'я і визнає Його таким, яким Він є. Винятки серед язичників стали множитись, це вже були тисячі та десятки тисяч тих, які приймали єврейську Євангелію та створювали єврейські новозавітні громади (спочатку вони не називалися християнськими). І Бог це дуже благословляв.

‍

Початок великого відновлення

‍

Зараз ми знаходимося тільки на початку великого відновлення цього біблійного принципу. Тому багато хто ще не розуміє, наскільки це серйозно і важливо. Вони читають у Біблії, що це начебто важливо для Бога, а потім дивляться навколо себе і не помічають особливої важливості, тому що месіанських громад мало і вони здебільшого невеликі.

‍

Але вони забувають, що протягом багатьох століть цього взагалі не було – не було жодних єврейських християнських, єврейських новозавітних, месіанських громад. А окремі євреї, які хотіли залишатися євреями у Церкві, мали ховатися, камуфлюватися. У середні віки навіть виникло таке поняття «криптоюдеї» або «криптоєвреї», тобто «таємні євреї». Таємні навіть один від одного.

‍

Тому те, що відбувається зараз, що почалося фактично наприкінці 19 століття і поширилося у 20 столітті, це вже велике диво, на яке Бог чекав і яке готував багато століть. Але, згідно з Писанням, це диво стане таким, що воно проявиться в масштабах всього людства і вплине на все людство. Але насамперед воно впливатиме на Тіло Месії з усіх народів, а через це – на єврейський народ. Коли відбудеться те саме очікуване пробудження в єврейському народі, це відгукнеться вибуховою приголомшливою серією, можна сказати, підземних поштовхів всередині Тіла Месії, і почнеться велике пробудження, як ми бачимо в Новому Завіті та у пророків.

‍

Божа повнота у єврейських громадах

‍

Досі це відновлення здається неймовірним навіть багатьом членам єврейських месіанських громад. Ще на початку нашої громади наш друг Адріан говорив мені: «Послухай, ти кажеш мені про те, що в єврейських месіанських громадах особливе помазання і повнота благословень, а навіть у найпрекрасніших церквах чудове помазання і благословення, але повноти немає. Але подивися довкола на ті месіанські громади, які ми знаємо. Де чудеса? Де знамення? Де сила Божа? Де спасіння?» Я сказав: «Так, ти маєш рацію. Але це все буде». Він відповів: «Коли буде?» І пішов у церкву Живе Слово.

‍

А в громаді почалися чудеса, та такі чудеса, такий рух Духа Святого, який почав приваблювати людей навіть із найкрутіших харизматичних церков Києва. На той момент їх було дві: Слово Віри та Перемога. До нас на нічні молитви почали ходити служителі із цих церков. Якось двоє з них підійшли до мене і сказали: «Ми спостерігаємо за вами, і у нас складається враження, що ви не помічаєте того, що у вас є. Ми ходимо до вас на молитви, тому що у вас постійно виражена Божа присутність, яка у нас буває тільки на особливих конференціях і подіях». Адріан повернувся, коли побачив, що почало відбуватись те, чого він не бачив в інших церквах.

‍

Саме це має стати візитівкою будь-якого єврейського новозавітного руху в будь-якій країні. Саме це має відкривати серця євреїв та людей інших національностей. Це те, що обіцяно служінню відновлення.

‍

Чи тільки для євреїв?

‍

Кожна людина з будь-якого іншого народу, яка входить до єврейських новозавітних громад, тим самим визнає Божий новозавітний порядок. Кожна людина, незалежно від національності, в єврейських месіанських громадах стає каналом і центром притяжіння особливих Божих благословінь.

‍

Люди з інших народів стають духовними послідовниками сотника та сирофінікіянки, і це вже не як виняток, а як правило. Їм не треба принижуватися, тому що тепер вони рівні з усіма євреям, але вони визнають Божий порядок, Боже обрання, Боже призначення, входять у це призначення і покликання. І тепер вони благословляють єврейський народ, і цим благословляють Бога Ізраїлю і благословляють свої народи.

‍

Кожен представник інших народів, беручи участь у цьому русі (не обов'язково в єврейській месіанській громаді, а й у церкві, яка бере активну участь у цьому), благословляє не лише єврейський народ. Але тим самим він приносить особливе благословення у свій народ, готуючи те саме пробудження, про яке пророкували Божі пророки від початку віків.

‍

Унікальний час, в який ми живемо

‍

Ми живемо в той час, коли Бог повертається на Сіон, у Свій народ і піднімає в усіх народах тих, хто приймає Євангелію такою, якою вона є. Не абстрактну наднаціональну Євангелію, а єврейську Євангелію для всіх народів. І Бог починає творити все більші чудеса і знамення, починає все більше відкривати Своє серце і діяти «в проявах Духа та сили» на підтвердження того, що настав час, про який молилися мужі та жінки Божі протягом багатьох століть.

‍

Вони не могли побачити цей чудовий час, але ми бачимо це, і ми беремо участь у цьому. Чудеса і знамення, обіцяні Богом, зростатимуть. І всі, хто прийняв це одкровення і не піддасться сумнівам, страхам, зніяковілості, знущанням та неаргументованій критиці, але буде затверджений у Божому Слові, яке виконується прямо на наших очах і через нас, всі вони будуть дуже благословенні. Тому що Господь закликав нас у це унікальне пророче служіння великого відновлення останнього часу.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ

Слово на зимовому молитовному ретриті у Кельні, грудень 2022 року