Жодні наші кращі сторони, жодні наші заслуги не можуть зрівнятися з тим, що ми отримуємо від Господа по милості. Також і наші помилки і недоліки, пробої у нашому ходінні з Ним - коли ми просто відкриваємо їх Господу, тоді з милості Його кров Ієшуа очищає нас від усього, що заважало Йому обіймати нас і радіти разом із нами.

‍

Він милостивий і добрий Спаситель, тому що Він люблячий Тато. Він не виставляє нам рахунок за наші минулі гріхи, які омиті кров'ю Ієшуа при нашому покаянні. Він не веде баланс наших помилок та наших успішних дій. Тому що, якщо ми сподіваємося на Його милість, наші помилки згоряють у голгофському вогні, а наші успіхи – вже не наші, а Його успіхи в нас і через нас.

‍

Якщо ми покладаємо надію на Його милість, вона ставиться вище суду, і нам уже не потрібно, стиснувшись, чекати, коли суд Божий прийде на нас по заслузі. Ні! Милість Божа вилилась! І коли Його милість виливається на нас і наповнює нас цілющою оливою всередині, тоді ми вже можемо не судити себе і не судити про себе, як судили раніше. Рабин Шауль писав: «Я і сам не суджу про себе». Він знав: якщо він, при всіх його перемогах і здобутках, здається на милість Божу, це найкраще.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМО Київ