Колись я дістав книгу поезій на єврейську тематику видання 1916 року. У ньому був віршований переказ Плачу Єремії. І в тій частині, де пророк Єремія звертається до народів, що зруйнували Єрусалим, були такі слова: «Радій, діво Едома, твоя урочиста мить настала. Радій, але недовго триватиме твоя швидкоплинна радість». Звичайно, нам не треба зловтішатися, коли Бог вражає ворогів. Нам не треба наповнюватися почуттям помсти, тому що помста належить Господу, адже написано: «В Моїй владі є помста, і Я віддам» (Римлян 12:19). Але коли ворог давить, ми повинні по-справжньому озброїтися вірою пророків Божих.

‍

Наша радість виходить з вічного джерела. Написано, що ми можемо радіти «невимовною і преславною радістю» (1 Петра 1:8), тобто такою, що перевершує всяке земне уявлення про славу. І коли ми радіємо цією радістю, яку може дати тільки вічний всемогутній Бог, Який не залежить ні від яких земних обставин і Який вже здобув перемогу над усіма ворогами і розкриває перемогу для Своїх дітей, то ця радість зміцнює наш дух, і тим самим ми звершуємо спасіння нашої душі.

‍

Тому, друзі, не забувайте радіти, не забувайте прославляти Господа. І навіть якщо сум приходить, нагадуйте собі, що сум швидкоплинний, розчарування швидкоплинне, а наша радість пов'язує нас з вічним джерелом Божої слави, спасіння та життя. І будь-якої миті, навіть якщо наша душа сумує, ми можемо за словом Господа, по молитві рабі Шауля, заглиблюватись в нашу внутрішній людину, укорінюватися в Ієшуа, Який вже панує всередині нас, і черпати звідти все необхідне.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ