Ми знаємо з Нового Завіту, що спочатку за Ієшуа ходили натовпи народу, але коли вони почули непопулярні речі, багато хто залишив Його. І нам як учням Ієшуа потрібно також тримати рамку своєї віри, принципів і переконань - і в нашому особистому житті, і в наших громадах і церквах - і не дозволяти їй зміщуватися слідом за суспільною думкою. Я говорю не про методи, а про суть нашої віри. Безперечно, ми змінюємо методи досягнення людей - використовуємо соціальні медіа, використовуємо світло та звук, щоб наші служіння виглядали гарно. Ми ж не старообрядці. Але ми не повинні змінювати суті того, про що ми проповідуємо.

‍

Я помічаю, що в Європі люди з України стали більшими європейцями, ніж європейці. Якщо у Києві ми могли проводити півтори години в дорозі на шабатнє служіння, то зараз деяким буває складно приїхати на служіння здалеку. Вони приїжджають через раз, перестають служити, тому що це некомфортно, або приєднуються до служінь онлайн. Напевно, так також можна. Але нам потрібно будувати Божий Храм, що складається з живих каменів. А якщо якійсь камінь знаходиться поза Храмом, значить у будівлі є проломи, які треба заповнити. І також треба дбати про те, щоб до Храму додавались інші нові камені.

‍

А чим більше в суспільстві віруючих і чим більше самі віруючі «солоні», тобто чим більше вони радикальні у своїй вірі та своїх принципах (передусім по відношенню до самих себе, а не до інших), чим яскравіше їхнє внутрішнє світло, тим більше ймовірність того, що й рамка суспільної думки залишатиметься на правильному місці.

‍

Ярослава Вілько, старійшина КЄМГ