Ми читаємо в Торі, як Моше поставив намет поза табором і «назвав його Наметом Зустрічі. Тому кожний, хто шукав Господа, приходив до Намету Зустрічі» (Вих. 33:7). Всі мали можливість приходити в цю скинію побачення з Богом (дослівно «охель моед», де «моед» - слово, яке використовується для свят Господніх і означає «побачення, призначена зустріч»). Але, очевидно, приходило небагато, і коли Моше повертався до табору, лише Єгошуа бін Нун «залишався в Наметі» (Вих. 33:11).

‍

Ймовірно, люди сміялися з того, скільки можливостей втратив Єгошуа, залишивши всі справи і перебуваючи в скинії. Але ті, хто сміялися, там і лишилися. Навіть жоден із тих, які все-таки приходили до скинії, не увійшов до Обітованої Землі. А Єгошуа і Халев, які залишили все заради того, щоб скористатися часом і місцем особливого перебування під святою Шехіною, не просто увійшли в Землю, але стали вождями народу. А сам Єгошуа став новим вождем Ізраїлю після Моше, і саме він увів народ у Землю і завоював її.

‍

Виявляється, Єгошуа нічого не втратив через те, що в особливий час був у особливому місці, де була особлива Божа присутність! Завтра починається наш ретрит – особливий шабатній тиждень Божої слави. Його Шехіна буде з нами весь тиждень. Це скинія побачення, скинія святкування, як і та скинія, що стояла поза табором. Але кожен вирішує, що буде головним для нього в цей час.

‍

На прикладі Єгошуа ми можемо твердо знати: час, витрачений для Бога, обернеться в 30, 60 і 100 разів у майбутньому і затвердить нас під Божим покровом, під тінню Всевишнього і відкриє в нас те, що наш новий дух поки ще не зміг відкрити посеред звичного нормального життя. Господь прагне і кличе нас. І кожен день на ретриті Він шукатиме кожного з нас і зустрічатиме під цією скинією побачення, де Він готовий святкувати, обіймати і піднімати нас до престолу Своєї слави.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМО Київ