Коли я молився, Дух Святий показав мені направляюче місце Писання – це 84 Псалом, по якому варто молитися в ці дні. У ньому сказано:

‍

«Які ж любі Твої оселі, Господи Сил! Моя душа знемагає і тужить за Господніми дворами. Моє серце і моє тіло радісно линуть до Живого Бога. Адже й пташинка знаходить собі куточок, і ластівка – собі гніздечко, де виводить своїх пташенят неподалік Твого вівтаря, Господи Сил, мій Царю і мій Боже! Блаженні ті, що живуть у Твоєму Домі, – вони завжди складають хвалу Тобі» (Псалми 84:2-5).

‍

І Давид писав: «До святих, що на землі, до благородних – до таких уся моя прихильність» (Псалом 16:3). Це великі Божі мужі, які, здавалося, можуть стояти проти всього воїнства ворога. Але вони розуміли: без Божої громади, без Божого дому, в якому кожен має своє місце, вони ніколи не виконають свого призначення і їхні дари ніколи по-справжньому не розкриються і не принесуть плід.

‍

Зараз категорично необхідно, щоб кожна людина в наших громадах знайшла своє місце не просто в теорії Божого плану, а в конкретному служінні, у Божій духовній армії, щоб кожен знав, хто поряд з ним, хто його наставник і кого він веде та наставляє. І що б не відбувалося на фронті та в політиці, які б розчарування чи надії не приходили, дуже важливо, щоб ми якнайменше залежали від зовнішнього і якомога більше об’єднувалися з братами та сестрами, яких Бог подарував нам.

‍

У наших громадах немає суперкрутих помазаників, які височіють над Божим народом. Кожен із нас – Божий помазаник у Дусі Святому. І кожен, хто чесно несе своє служіння, матиме велику нагороду не тільки в Небесному Єрушалаймі, але й тут на землі в порядку, який приготував Господь. Але нам треба радіти перемогам один одного, співпереживати невдачам один одного, не заздрити один одному, зміцнювати один одного і в жодному разі не намагатися розділити Божий народ і не виступати проти єдності Божої громади.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ