‍«Ієшуа відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене. Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець» (Івана 10:25-26).‍

‍

Говорячи групі юдеїв про те, що вони не Його вівці, Ієшуа акцентує увагу на двох речах. По-перше, вони не приймають Його слово і не вірять у це слово. По-друге, Він робить справи, які свідчать про те, хто Він, але вони не вірять і у справи. Очевидно, якщо ми вважаємо себе вівцями Його двору, то:

‍

1️) ми вкорінюємося і утверджуємося в довірі Його Слову - Його пророцтвам, обітницям, а багато з них пов'язані з відновленням Ізраїлю та спасінням єврейського народу;

2️) ми бачимо діла Божі і через них бачимо Його і утверджуємося у вірі в Нього.

‍

Слово Боже має жити всередині нас. І ми повинні бачити діла Божі (чудеса, благословення), фокусуватися на них та бути вдячними за них. Ці дві речі допомагають нам стверджуватись у тому, що ми Його вівці і ми йдемо за Ним.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ