Сучасні форми кашруту - це лише кілька «острівців», які залишилися від величезного «континенту» ритуальної чистоти. Після руйнування Єрусалимського Храму у 70 році н.е. абсолютно всі євреї, включаючи найбільших рабинів і світочів юдаїзму, у всіх поколіннях ритуально нечисті. Якщо у Гамліеля II після руйнування Храму ще залишалася невелика кількість попелу рудої телиці, необхідного для очищення від найсильнішої ритуальної нечистоти - нечистоти дотику до мертвого тіла, то вже починаючи з 2 століття всі так звані праведники юдаїзму виявилися з ніг до голови покриті найтяжчими формами ритуальної нечистоти.

‍

Вживання ж некошерної їжі не робить людину настільки нечистою, як те, що мало очищатися за допомогою жертв і омивань у Храмі. Фактично вживання некошерної їжі робило людину нечистою на один день до наступного вечора. А ось інші форми ритуальної нечистоти робили людину нечистою на більш тривалий період і вимагали набагато складніших обрядів. Тому навіть з погляду біблійного юдаїзму, тобто Синайського закону, за відсутності Храму, храмового священства, жертв, жертовника, і правильних омивань і очищень сенс у дотриманні кашруту дуже проблематичний.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ