Чому в життєписі Авраама нічого не сказано про Шабат? Поділюсь своїм розумінням. Ми не бачимо у Писанні якогось переліку заповідей, які дав Авраамові Господь. Але вони згадуються. Наприклад, в Буття 26:5. Можливо, серед них і була заповідь про Шабат. Писання про це не говорить.

‍

Але що Писання підкреслює, так це те, що все життя Авраама було присвячене Господу. А в цьому і є суть Шабату. Авраам зростав у цьому посвяченні. Господь вів його, випробовував і навчав, як ходити Його шляхами. Тому я беру на себе сміливість стверджувати, що все життя Авраама – це його Шабат із Господом – життя для Господа, час із Господом.

‍

Коли до Авраама прийшли троє, він не сказав: «Почекайте, поки я принесу жертву своєму Богові». Ні, він чекав на Господа весь час. Сказано, що Авраам «побачив: ось три чоловіки стояли неподалік». Але очікування Господа, яким Авраам жив, дало йому розрізнити, що до нього прийшов Господь. І він кинув усі свої справи, побіг до Нього і сказав: «Господи».

‍

Якщо Новий Завіт називає нас, віруючих в Ієшуа, дітьми Авраама, і ми ходимо шляхами його віри, то такий стан, коли кожна мить нашого життя присвячена Господу, має бути для нас природним. Подумайте, якими близькими повинні бути наші стосунки з Господом, щоб Він сказав нам, як Аврааму: «Чи можу Я приховати від нього/неї те, що роблю?» (Буття 18:17).

‍

Ігор Русняк, директор Месіанської біблійної школи КЄМГ