Повернувшись із поїздки кількома країнами, хочу сказати, що благословення, які Господь виявляє у нас у Києві та в інших місцях України, самі собою дорогоцінні. Кожна людина, яка стоїть зараз тут на духовній вахті, благословляє не лише себе, своїх близьких, свої громади в Україні, свої міста та свою країну, а й багато інших країн, усвідомлює вона це чи ні.
У різних місцях люди запитували мене: «Як люди переживають все це? Вони взагалі не образилися на Бога, на Тіло Месії? Як вони моляться? Їм не надто сумно?»
Я відповідав: «Коли нашим людям надто сумно, вони починають ще сильніше радісно танцювати, ще сильніше кричати. І серед будь-яких випробувань і атак смутку та журби на них раптово сходить Руах аКодеш, і виконується те, що написано в нашому улюбленому 125 Псалмі: Коли Господь звільняє Сіон з різного полону (полону страхів, розчарувань, смутку, туги, журби), то ми наче бачимо уві сні Божу славу, яку Господь нам приготував. І коли ми її бачимо крізь усі зовнішні випробування, Він наповнює наші вуста сміхом і потім гучним радісним співом».
Багатьом цей рецепт сподобався, тому що з того, що я бачив в Ізраїлі, Швейцарії, Естонії, Польщі, Фінляндії за час поїздки, можу сказати, що деяким людям там набагато сумніше, ніж нам тут. Коли люди не дуже мені вірили, я їм розповідав про перші Шабати під час війни, про те, як Господь дав нам цей Псалом.
А якщо люди продовжували сумніватися, я давав їм дві хвилини подивитися той Шабат, коли в нас вимкнулась електрика і вся зала піднялася і без світла і без мікрофонів славила Господа з потрійною силою радості і перемоги. Коли люди це бачили, їм ставало добре, і дехто казав мені: «Так наші проблеми, порівняно з вашими, — це розминка».
У цьому сенсі громади України – дуже добрий, живий, радісний приклад того, як можна занурюватись у благодать, наповнюватися силою Святого Духа і не лише не зменшувати радість, а й дозволяти Божій радості ще сильніше зсередини підніматися за будь-яких обставин.
Борис Грисенко, рабин КЄМГ
Слово на Шабаті КЕМО 3 червня 2023 року