«А Тому, Хто силою, яка діє в нас, може зробити значно більше всього, що ми просимо або думаємо, — Йому слава в громаді й у Месії Ієшуа на всі покоління і навіки-віків, амінь!» (Ефесян 3:20-21)

‍

Дії Божої сили в нас і через нас мають приносити славу єдиному Богові та в громаді Божій. Скільки є віруючих, які вірять Богу, читають Біблію, але вони ніде. Їм здається, що вони духовні самотні рейнджери, які не потребують жодних громад і церков, ні якої духовної влади, і самі приносять славу Богу. Вони будують своє окреме царство і сподіваються, що Бог все це прийме. Але якщо людина будує своє царство, вона віддає славу собі, навіть якщо при цьому промовляє гарні слова на славу Господа.

‍

Бог може загальмувати дію Своєї сили в таких людях, навіть коли вона спрямована начебто на добрі справи. Він не відразу зупиняє все, а поступово гасить Свою дію, щоб людина зрозуміла, що вона поза Божим планом, поза Божою сім'єю, сама собі апостол, пророк, євангеліст, учитель і пастор. Я бачив багато такого. Наприклад, ще в 89-90 роках я бачив п'ятидесятницьких пророків і пророчиць, які спочатку рухалися в Святому Дусі, але потім відокремилися, бо бачили в тій церкві якісь недоліки, і почали будувати «тільки особисті стосунки з Богом».

‍

Одна така сестра поїхала до села під Києвом. Люди до неї їздили за старою пам'яттю. А вона все далі й далі відходила від Бога, бо сила Божа в ній слабшала. Вона вже не могла так чути Святий Дух, як чула в церкві. Дія Духа слабшала і слабшала. Але ж вона пророчиця, у неї авторитет! Тому вона вичавлювала з себе пророчі видіння і пророчі слова, і звичайно, на це прийшов біс і почав імітувати Святий Дух.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ