У єврейській традиції прийнято під час читання Святого Письма замінювати чотирибуквенне ім'я Господа יהוה (Йуд-Хей-Вав-Хей) на слово «Адонай», що означає «Господь». Чому так? Це питання вимовності власного імені Бога Ізраїлю, яке Він заповідав Моше. Щодо цього є різні теорії. Наприклад, є теорія, за якою за часів Другого Храму, особливо у першому столітті, тільки первосвященник знав це ім'я. Але це не зовсім так. Тому що відомо, що в Йом Кіпур первосвященник, виходячи до народу, тричі голосно вимовляв це ім'я. Тобто його могли чути усі юдеї. Моя особиста думка, що заборона на виголошення цього імені, яке ще називають тетраграматоном, виникла з магічних міркувань. 

‍

Насправді нам до кінця не відомо, як воно вимовлялося. Швидше за все, форма «Яхве» є найбільш релевантною. Заміна словом «Адонай» виникла у середні віки. За однією теорією цю заміну вигадав один із соферим (книжників), за іншою теорією - один християнський чернець. Для нагадування про необхідність цієї заміни під час читання у тексті Тори на ім'я Яхве наклали огласовки (голосні звуки) слова «Адонай». Таким чином воно стало читатись як «Єгова», і так і увійшло до християнської традиції. І ще один варіант заміни тетраграматону в єврейській традиції – це «ХаШем», тобто «Це Ім'я».

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ