«Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів» (Пс. 42:8).

‍

Про що говорять ці слова з Псалму? Про те, що безодня Божої любові, доброти, слави і вічних благодіянь Господніх закликає спраглу безодню в нашій душі, у нашому серці. Господь шукає спраглих. Він шукає тих, хто, усвідомлюючи свою духовну бідність, спрямовує її назустріч водоспадам Господнім. І тоді вони виливаються і перетворюють не лише його серце, а все у його душі. Вони виливаються і насичують суху землю, насичують спраглу безодню.

‍

Ми не можемо нічого пред'явити Господу, окрім нашої порожнечі, окрім безодні в нашій душі, яка прагне Його наповнення. Ми не можемо нічим похвалитися перед Ним, нічим здивувати Його, нічого нашого доброго показати Йому. А Він цього й не вимагає. Він прагне нашої спраги. Він прагне, щоб ми спрямували, розкрили свою внутрішню прірву назустріч голосу Його водоспадів, які ллються і готові наповнити нас, перетворити і зробити нашу суху землю квітучим садом.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ