«Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Об'явлення 3:20).

‍

Часто це місце з книги Об’явлення використовують на євангелізаційних зібраннях, щоб відгукувалися невіруючі. Але тут в оригінальному контексті йдеться про те, що Господь стукає у двері сердець віруючих - Його рідних дітей, які, проте, зачинилися від свого Спасителя, свого Господа, свого Друга. Вони, як у Пісні Пісень, ховаються за ґратами. А Він стукає. Він не ломиться, Він стукає, Його серце стукає і чекає на відгук у наших серцях.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ