Я думаю, Ханука – це свято Божої втіхи. У той час народ Ізраїлю був не тільки під окупацією ворога, але, в першу чергу, ставав все далі і далі від свого Господа. А духовний занепад призводив до ще більшого фізичного рабства. У Слові написано, що Господь є Бог ревнивий. Він ревнує про свободу, про те, щоб Його народ ходив Його шляхами. Коли вже багато хто погодився, змирився, знайшов у цьому рабстві миттєві вигоди для себе, Господь шукав тих, хто стане Божою втіхою для Його народу, як про це сказано в Ісаї 40.

‍

Цей заклик звучить для нас і сьогодні. І нам треба сказати самим собі: «Я той, кого Бог закликає втішати Його народ. Я той, кого Бог посилає стати світлом для втіхи Ізраїлю». І не тільки в землі Ізраїлю, а й у будь-якому місці, де ти сьогодні перебуваєш. Сьогодні ти той, кого Бог кличе, як колись Він покликав сім'ю священників Хасмонеїв.

‍

Хасмонеї були готові не тільки померти за Господа, а й нести Боже світло і запалити інших. Їхньою метою було не лише зберегти свою віру, а й звільнити народ. Так само Господь послав на землю Духа Втішителя, Який діє не тільки для того, щоб нас втішати, але й для того, щоб ми, приймаючи втіху від Нього, стали втіхою для Божого народу.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМГ