Готуючись до проповіді на Шабаті, я молився, і в мене постійно в голові крутилася фраза «В Сарри буде син». Я замислився над цим і вирішив дослідити цю історію з Тори. Вона знаходиться у 18 розділі книги Брейшит (Буття).

‍

Нереальна обітниця Саррі

‍

«Знову з’явився Авраамові Господь біля дубів мамрійської діброви, коли він сидів у час денної спеки при вході до намету. Підвівши свої очі, він побачив: ось три чоловіки стояли неподалік. Авраам побіг їм назустріч від входу намету і долілиць вклонився...» (Буття 18:1-2)

‍

З цього починається відома історія відвідин Авраама та Сарри Господом. Авраам приймає гостей, і сказано далі:

‍

«Тоді сказали до нього: Де твоя дружина Сарра? Він відповів: Ось, у наметі. Один з Них сказав: Я неодмінно повернуся до тебе наступного року, і тоді у твоєї дружини Сарри буде син. Сарра почула це, оскільки стояла при вході до намету, який був за спиною в Нього. Авраам і Сарра були людьми похилого віку, і те, що зазвичай буває в жінок, у Сарри припинилося. Тож Сарра засміялася про себе, кажучи: Тепер, коли це стало неможливим, невже я отримаю таку втіху! Та й господар мій вже старий! І промовив Господь до Авраама: Чому це, сміючись, Сарра сказала: Невже я можу народити, адже я стара?» (Буття 18:9-13)

‍

І ось цей знаменитий вірш:

‍

«Хіба для Господа є щось неможливе? У цей самий час наступного року Я повернуся до тебе, і в Сарри буде син» (Буття 18:14).

‍

Авраам давно отримав обітницю, що він буде батьком багатьох народів. Він пробував сам, і вийшов у нього Ізмаїл, і наслідки цього Ізраїль розхльобує досі. І тут обітницю отримує Сарра. Але у якому вона стані, у якому віці? Якщо дивитися фізичними очима, це неможливо. Але Він каже: «У Сари через рік буде син». За всіма фізіологічними показниками вже нічого не могло бути, і вона внутрішньо засміялася. Можливо, то був істеричний сміх.

‍

Я помітив тут важливий момент. Саме в той час, коли вони служили Господу та Його посланцям, ангелам, — і можна прямо сказати, що це був Господь, — саме під час служіння вона отримує обітницю про те, про що вони давно мріяли, хотіли і думали. Хоча, певно, вони вже думали, що нічого не буде.

‍

«Сарра злякалася й почала заперечувати: Я не сміялася. Але Той наполягав: Ні, ти таки засміялася!» (Буття 18:15)

‍

Найімовірніше, це був звичайний тілесний страх. Іноді ми так лякаємося, коли думаємо, що Бог чогось не знає. Вона стояла ззаду у наметі, але Господь це бачив і знав. Друзі, ми повинні знати і розуміти, що Бог бачить нас такими, якими ми є. Він знає, що всередині кожного з нас, всі наші думки.

‍

Підбадьорення для кожного з нас

‍

І я думаю, що слова «В Сарри буде син» — це таке підбадьорення для нас у тому, що якщо Господь обіцяв щось комусь із нас особисто чи нам як єврейській громаді, то незважаючи на жодні обставини, це все одно збудеться. Якщо вам пророкували щось нормальні Божі служителі, але ви досі цього не бачите, треба згадувати про це, треба молитися за це, треба йти до цього, треба бути вірним, щоб отримати те, що нам обіцяв Господь. Нам треба нагадувати самим собі, що Бог не людина, щоб брехати Йому, і не людина, щоб змінюватися.

‍

Це слово особисто для кожного і для всіх нас разом, щоб у нас не опускалися руки, щоб ми згадували обітницю, дану нам при нашій тшуві, те, що нам сказано у Божому Слові, те, що нам обіцяно як Ізраїлю, як месіанській громаді. Все це станеться, бо так сказав Господь. Навіть якщо всередині ми розсміялися і нам здалося, що це нереально. Для Сарри у її віці це було неможливо. Але потім ми читаємо про цю історію в Бріт Хадаша — у Посланнях до Римлян та Євреїв.

‍

Залишайся у служінні — Господь допоможе пройти випробування

‍

Ця історія має продовження. Іноді ми просто прочитуємо цю коротку історію й усе. Але в ній дуже багато важливих речей для нас і саме для цього часу, в якому ми живемо. По-перше, Авраам вирішив послужити, відповісти на потребу людей. І в Посланні до Євреїв сказано, що він виявив гостинність самим ангелам. Вони продовжували перебувати у служінні, незважаючи ні на що.

‍

Щоб отримати те, що нам обіцяв Бог, те, що нам пророкували колись, нам треба залишатись у нашому служінні, у нашій громаді. Зараз є багато спокус залишити все і зайнятися іншими справами. Але, як написано:

‍

«Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати» (1 Коринтян 10:13).

‍

Бог дасть нам все це пройти, і ми залишаємося, як написано, як світила у цьому світі.

‍

Тільки Господь це може!

‍

Давайте ще відкриємо 113 Псалом:

‍

«Прославляйте слуги Господні, – хваліте Господнє Ім’я! Хай буде благословенне Ім’я Господнє віднині й повіки! Від сходу сонця й до заходу нехай славиться Ім’я Господнє. Господь піднесений понад усі народи, – Його слава вище небес. Хто подібний до Господа, Бога нашого, Котрий перебуває на висотах, і дивиться до низу – на небо й на землю? Він підіймає нужденного з пороху, – витягає убогого з болота, щоб посадити його з вельможами, – з князями Свого народу. Він безплідну жінку в домі робить матір’ю, яка тішиться своїми дітьми. Алілуя!»

‍

«Безплідну жінку в домі робить матір’ю, яка тішиться своїми дітьми». Лише Бог може це зробити! І Він це робить. Тому, друзі, нам треба вірити в те, що нам обіцяно, і нам треба знати те, що нам обіцяно в Слові Божому, і цим наповнюватися.

‍

Віра в потенціалі та віра практична

‍

Хочу навести одну цитату Кеннета Хейгіна:

‍

«Що трапляється з багатьма людьми, коли приходять труднощі та випробування? Вони так виправдовують свою поразку: "Я не знаю, що буде зі мною. Бог знає, я старався щосили". Але коли вони знають Слово Боже, вони подивляться труднощам і випробуванням в обличчя і скажуть: “Слава Богу! Ось ще одна можливість жити вірою і випробувати Бога. Ось ще одна можливість переконатися, що Біблія є істиною". Сміт Вігглсворт сказав: "Велика віра приходить від великих випробувань"».

‍

Звичайно, не хотілося б, і ми молимося, щоби не було зайвих випробувань. Але є речі, які ми, можливо, пропустили, недомолилися, як сказано:

‍

«Тож пильнуйте, постійно моліться, щоби змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, – і стати перед Сином Людським!» (Луки 21:36)

‍

Друзі, дайте Богові шанс — ідіть на молитву. І потім якісь відповіді приходять зовсім із несподіваних сторін. Це також ознака віри, що ви йдете на Шабат, на молитву. Продовжу цитату:

‍

«Ми читаємо: "Отже, віра від слухання, слухання від Слова Божого" (Римлян 10:17). Звичайно, ви можете вірити в те, що Слово Боже обіцяє вам. Якщо ви не вірите в те, що Слово Боже обіцяє вам, тут проблема. У що ви тоді вірите?»

‍

Це не час від часу. Це наше постійне читання. Це наш постійний хліб. Це наше джерело життя й віри. Це джерело вирішення багатьох проблем.

‍

«Звичайно ж, ви можете вірити в те, що Слово Боже обіцяє вам, але велика віра не приходить просто від харчування Божим Словом. Велика віра не приходить просто від слухання чиїхось проповідей. Від слухання приходить потенціал великої віри. Але найбільша віра приходить тоді, коли реалізуєте почуте на практиці» (Кеннет Хейгін).

‍

Кожна проповідь, кожне вчення дає нам якийсь виклик, якусь їжу для роздумів. Якщо ми просто послухали, вийшли та забули, цього мало. Боже Слово дає нам потенціал, але справжня віра приходить тільки коли ми застосовуємо це на практиці у своєму житті. Ось тоді розкривається віра.

‍

Бо вірний Той, Хто обіцяв

‍

Давайте прочитаємо продовження історії про Сарру в Посланні до Євреїв:

‍

«Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати і [народила], незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв» (Євреїв 11:11).

‍

Незважаючи на похилий вік! Зверніть увагу, не з природних причин. З природних причин цьому подружжю нічого не світило. І ви, мабуть, думаєте, що вам уже нічого не світить, що вам краще залишити це служіння і пожити для себе. Але Бог вам щось обіцяв. А воно ще не справдилося. Отже, треба йти далі. І ось важливі слова: «вірний Той, Хто обіцяв». Він не обіцяв нам, що буде легко, що не буде цієї війни. Він, навпаки, говорив, що будуть голод, пошесті, воєнні чутки. Але ми маємо точку опори — самого Господа!

‍

І ще дуже важливий момент. У жодному разі не піддавайтеся на синдром жертви. Так, нам погано, так, нас обстрілюють, так, у нас війна. Але ми не маємо приміряти на себе статус жертви. Друзі, на відміну від наших північних сусідів, які нас обстрілюють, ми можемо вільно збиратися й танцювати перед Господом! Так, у нас є проблеми з транспортом, електрикою і так далі. Але в духовному плані ми маємо свободу. А це найголовніше.

‍

І більше того, у нас є обітниця, яку наш ребе отримав на початку війни, про те, що Господь берегтиме нас. І ось це нам треба застосовувати на практиці! Ця обітниця є потенціалом віри, який ми отримали. Але велика віра народжується, коли ми це застосовуємо і цим живемо, коли ми продовжуємо ходити на молитви, служити, допомагати тим, кому гірше нам. Ось це віра практична.

‍

Ігор Корогода, старший служитель КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 7 листопада 2026 року