Хто пропускає шабати, той пропускає багато дивовижного. Адже на кожному шабаті ми маємо змогу чути чудові історії з життя наших людей.

Ось одна із них

"Молодість для того, щоб робити помилки", - так завжди кажуть.

Ми були звичайними студентами і проводили час, як зазвичай вони його проводять: з вечірки на «хату», звідти в бар... Але одного дня я сидів на лавочці і до мене прийшла думка, що я не хочу більше займатись цим.

Звісно, я намагався відкинути цю думку від себе, але це здавалось неможливим. З того часу моє життя змінилось: здоровий спосіб життя, спорт, різні духовні практики. Але це не приносило ніякого щастя

В мене був черговий День Народження, але я не знав, як його відсвяткувати. Я не хотів повертатись до того, з чого почав - друзі, вечірки... Мені прийшла думка піти до дитячого будинку, занести дітям цукерок.

Я не буду вдаватись у подробиці, як я випрошував гроші на ті цукерки; як я казав, що це для дітей, не для мене; як я знайшов цих дітей і домовився про зустріч. Але там я зустрів людину. Людину, яка явно неодноразово сиділа, проте в неї так сяяли очі

що наше спілкування затягнулось.

Він розповів, як проповідував у тюрмах, чому він тут і запросив мене на домашню групу. І там були такі ж люди, з сяючими очима. Потім був шабат, де сотні людей водять хоровиди і у всіх цих людей також неймовірно сяють очі. Тоді я зрозумів різницю, що значить щастя. Після цього я ні разу не пропустив шабат.

Та одного дня щось сталось зі мною. Я вибіг з домашньої групи, ні з ким не прощаючись, а перед моїми очима слайдами проносились ті всі жахливі речі, що я робив до цього.

І я почав просити пробачення у Бога. Пробачення за все те, що я робив до цього. За те, що я був таким. З того часу Біблія стала одним з моїх найліпших друзів, Ісус - найкращим напарником, і я нарешті віднайшов те, що шукав - ЩАСТЯ.

‍