«У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь!» (Псалом 118:5)

‍

У нашому житті буває різна тіснота. Вона може бути бутафорною - коли в тебе все нормально, але ти боїшся заздалегідь, і це тисне на тебе і підбурює до ремствування, страху, неправильних рішень або просто до поганого настрою. А буває об'єктивна тіснота, коли, наприклад, дебет з кредитом не сходиться, ти не можеш оплатити рахунки чи купити собі їжу.

‍

Але Давид каже, що «у тісноті я кликав до Господа». Тут використовується дієслово קָרָא/кара, яке означає «кликати, кричати, волати». Що робити, коли тисне? Звернутися до Господа. Кричати до Господа. Йти до Господа зі своєї тісноти. Не просто протидіяти тісноті. А рватись до Господа. І тоді прийде Його присутність та сила. Тоді твоя віра оновиться, і ти, прорвавшись до Нього, вже з висоти небес, з іншою вірою, владою та розумінням ситуації почнеш діяти. І тоді Господь виведе тебе на просторе місце.

‍

Тіснота? Бентежність? Страх? Тиск? До Господа! У нас немає іншого вибору: або ми під обставинами, або ми волаємо до Бога. Кричи до Бога, йди до Нього, лежи перед Ним. Але не ний, а кричи до Нього. Нам не можна дозволити собі бути під обставинами. І це не питання фінансового процвітання та успіху. Це питання простого життя віруючого. Ми не жертви. Наша жертва – Господь. І Він, ставши жертвою за нас, дав нам силу кликати до Нього і підніматися над будь-якими обставинами.

‍

Юрій Береза, старший служитель КЄМГ