Нещодавно ми з командою взяли участь у конференції «Балканське скликання» у Сербії. Ми бачили, як представники різних народів і країн розповідали про наслідки воєн, які там відбувалися, про травми та спадкові прокляття, які вони переживали, а потім вони каялися один перед одним, примирялися та обіймалися. Там була неймовірна атмосфера, що текла як ріка з перших моментів конференції.

‍

А потім ми побачили «мотор» цієї конференції – окрему кімнату, де протягом всієї конференції проходила цілодобова молитва. У самому залі не було навіть таких молитов, але в цій кімнаті люди були в такому вогні та такій динаміці, вони поклонялися, молилися, лежали, кричали. У цій молитві брали участь молитовні команди з різних країн. Там ніби стукало серце цієї конференції.

‍

Я вкотре переконався, наскільки важлива посвячена заступницька молитва. Я вважаю, що будь-який сильний рух, який щось змінює і на щось впливає, має бути приправлений сильним молитовним життям. Я думаю, що дехто недооцінює силу молитовного життя, у них все зводиться лише до справ та проектів. Але молитва – це мотор. Якщо мотору немає, то машину можна штовхати, і вона навіть за інерцією може кудись котитися, але в довгостроковій перспективі це не матиме успіху.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ