Один наш брат розповів про те, як його батько покаявся після перенесеної аварії. Особливість цієї історії в тому, що брат багато років з Господом, Господь кардинально змінив його життя, але він постійно боявся говорити з батьком про Бога, тому що батько - дуже прагматична людина. І я дуже розумію нашого брата.

‍

Я був першою людиною серед моїх родичів, хто повірив у Бога. І я соромився говорити з родичами. Ще з мамою якось міг, але з татом ні. Намагався якось на логіці. Але це було безнадійно. У нього проти моєї логіки було вісім своїх логік. Я розумію, що мені потрібно було набагато раніше це робити. При тому, що вже по молитвах мама пережила реальне чудо: їй було поставлено діагноз онкологія, ми з нею молилися, і вона отримала зцілення.

‍

Але хоч би який був опір наших рідних, ми повинні робити перший крок до них. Ми можемо молитися. Вони можуть бачити наше змінене життя. І нам необхідно пробити стіну, яка стоїть між нами та ними у духовному сенсі. Ще важливий момент: наш брат розповів батькові про те, як Бог торкнувся його сина та змінив його життя. Історії про людей, яких знають наші близькі та рідні, це дуже важливо. Це справді може розтопити лід.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМО Київ