Те, що відбувається зараз, намагається тримати багатьох, у тому числі віруючих, у полоні страху і закривати від нас Божі істини про те, хто ми, до чого покликані, що Він нам обіцяв і яка Його воля. Тому я хочу поділитися своїми роздумами та розуміннями щодо найближчого майбутнього, насамперед для нашої громади, але також, я думаю, це є актуальним для всього нашого месіанського руху.

‍

Ми входимо в період осінніх свят, який особливо важливий у житті нашого народу Ізраїлю, і це завжди в якомусь сенсі новий етап. Але я вірю, що Господь оновлює нас і вводить у певний новий період наші громади і наші служіння, і цей період буде характеризуватись особливою Божою благодаттю і силою, щоб ми досягли успіху і принесли плід, не лише кількісний, а й якісний. І слово, яким я хочу поділитися, це 40 розділ Ісаї. Давайте прочитаємо його разом.

‍

Потішайте Мій народ! — Фокус нашого служіння

‍

«Потішайте, потішайте Мій народ! – каже ваш Бог» (вірш 1).

‍

Господь нагадує нам про фокус нашого служіння. А у фокусі нашого служіння — служіння єврейському народу та наближення майбутнього пробудження. І Господь нагадує нам, що навіть якщо ми тимчасово зайнялися чимось не основним, а допоміжним щодо нашого служіння, нам потрібно нагадати собі про нашу стратегію, про покликання і продовжити це робити.

‍

Я вважаю, що одна із духовних причин війни в Україні — зупинити майбутнє пробудження. А корінь пробудження – правильне ставлення до єврейського народу. Тому нам треба бути чуйними до того, що робить Господь, і продовжувати робити те, що так сильно дратує ворога.

‍

Звичайно, бути волонтерами та капеланами є важливою і актуальною частиною нашого служіння сьогодні, і ми це продовжуємо робити. Але перше, що я для себе зрозумів на цей новий період, це те, що нам треба оновитися у фокусі нашого служіння — у служінні єврейському народові.

‍

Приємне скажіть Єрусалиму — А де шукати євреїв?

‍

«Приємне скажіть Єрусалиму, – проголосіть йому, що його боротьба завершилась і його провина прощена, – адже за всі свої гріхи він одержав з Господніх рук удвічі більше» (вірш 2).

‍

Приємне скажіть Єрусалиму. А де ці євреї? Може, вже роз'їхалися? Друзі, по-перше, багато наших братів і сестер виїхали за межі України і опинилися саме в тих містах, де мешкає чимала кількість єврейського народу, і нам вдалося там відкрити громади та служіння і вже досягти певних результатів. По-друге, в Україні також залишилася якась кількість євреїв і є наші громади. Тому, незалежно від того, де ми знаходимося, ми повинні триматися нашого фокусу і продовжувати робити те, що наказує Господь.

‍

Приготуйте Господеві дорогу — А як готувати?

‍

«Чути голос волаючого в пустелі: Приготуйте Господеві дорогу, – рівняйте в степу стежку нашому Богові! Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться; кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий шлях стане рівниною. І з’явиться слава Господня, – кожне творіння побачить її, бо так провістили Господні уста» (вірші 3-5).

‍

Ми маємо владу впливати на духовні та фізичні події у тих регіонах, країнах, містах, в яких ми живемо. І ми маємо користуватися цією владою. Ми не повинні бути тими, хто пливе за течією, причому не у своєму човні.

‍

Наведу приклад із життя нашої громади. Коли я став рабином, в той час у нас у місті була дуже непроста ситуація у стосунках між церквами. Один із пунктів нашої візії — це служіння нашим братам і сестрам із різних церков, розкриття для них єврейського питання та важливості спасіння єврейського народу. А як тут послужиш, якщо стосунків із ними немає?

‍

І ми довгий час молилися за стосунки між пасторами, за дружбу з ними, за стосунки між церквами, за спільні проєкти. Мені навіть деякі наші молитовники казали: «Ребе, я молюся, але я взагалі не розумію, як це станеться. Ми вже стільки років молимося!» Але зараз у нас гарні стосунки з багатьма церквами та пасторами, ми багато проєктів робимо разом, допомагаємо один одному, маємо спілкування, дружбу.

‍

На мій погляд, це один із варіантів виконання слів «Приготуйте Господеві дорогу». Як приготувати Господеві дорогу? Через пробудження. А пробудження – це єдність, це повнота щодо розуміння спасіння єврейського народу і це повнота спасенного єврейського народу, на яку має вплинути служіння язичників. Тобто служіння неєвреїв має принести повноту євреїв у Тіло Месії.

‍

Отак робляться прямими у степу стежки Богові нашому. Там, де була «долина» — де були помилки, страхи, розірвані стосунки — хай вона наповниться, хай стосунки відновляться. Нехай пагорби гордості («Не треба ніяких євреїв, вже немає ні Юдея, ні Еліна!») понизяться. А кривизни вирівняються – нехай прийде правильне, не спотворене розуміння Слова Божого.

‍

Сповіщай! — А що сповіщати?

‍

«А ще голос сказав: Сповіщай! І я запитав: Що сповіщати? Усяке тіло – трава, і вся його чарівність, як квітка польова. Засихає трава, і квітка в’яне від одного лише Господнього подиху. І справді, – люди, як трава. Трава засихає, квітка в’яне, але слово нашого Бога залишається незмінним повіки!» (вірші 6-8)

‍

А що сповіщати? Що все це життя тимчасове, що якщо люди вкладаються в матеріальне, якщо вони піклуються тільки про свій маєток, то це бідні люди і бідне їхнє майбутнє. Тому що навіть якщо не війна це зруйнує, то такі закони природи: засихає трава, квітка в'яне, коли подує на неї подих Господа. Кожна людина колись помре, і всяку справу Господь приведе на суд, як написано. І нам треба про це говорити. Особливо в цей час, коли не лише в Україні, а й у всьому світі відчувається наближення нових криз і економічних, і політичних.

‍

Я нещодавно читав статтю одного з топ-політиків Америки про те, що в усьому світі люди бачать, що окремо взяті уряди не можуть вирішити нинішні глобальні проблеми, і саме суспільство чекає на об'єднання урядів і якогось лідера. Але це те, про що нам говорить Писання. Це шлях приходу антихриста. Ми повинні розуміти, що відбувається в цьому світі, і говорити людям, у що їм вкладатися, де їм у цьому світі шукати притулок і шалом.

‍

Вийди на високу гору — в близькість із Господом

‍

«Вийди на високу гору, благовіснику Сіону! Заволай щосили благовіснику Єрусалима! Волай, і не бійся! Говори містам Юдеї: Ось Бог ваш!» (вірш 9)

‍

Нам треба підніматися на гору. Тому що, перебуваючи в низинах, тобто на відстані від Господа, нам складно виявляти сміливість. Але коли ти підіймаєшся на високу гору, вище за всяку буденність, вище за свої побутові справи, навіть вище за якісь позиції і владу в цьому світі, на високу гору в безпосередню близькість із Господом, там ти отримуєш силу від Нього. І тоді ти можеш підняти з силою свій голос як благовісник Єрусалима і сказати оточуючим: «Ось Бог ваш, ось я з Ним, ось Він поряд зі мною!»

‍

Гріш ціна нашому служінню без помазання. Нам потрібне помазання, нам потрібна близькість із Господом, нам потрібна сила Духа Святого. А для цього треба піднятися на високу гору. І тоді ми можемо сповіщати в помазанні, і буде розкриватися сила нашого Господа, і люди чутимуть нас і прийматимуть це.

‍

Господь гряде у великій могутності — Май свіжі свідчення

‍

«Мій Владика Господь гряде у великій могутності. В Його руках влада, – Його винагорода з Ним, а Його відплата перед Ним. Як пастир, Він пастиме Свою отару, братиме на руки ягнят, і на Своїх грудях носитиме їх; а дійних бережно водитиме» (вірші 10-11).

‍

Ми повинні погодитися з тим, що наші життя є свідченням Божої любові і Божої відплати тим, хто вірний Йому, тим, хто довіряє Йому. Тому я говорю завжди, що у нас мають бути свіжі свідчення. Щоб ми могли використовувати це як зброю, як приклад Його любові, що триває і розкривається в нашому житті. Адже наші стосунки живі й постійні. Як написано в Ісаї 58:8, «попереду тебе йтиме твоя праведність, і Господня слава огортатиме тебе».

‍

«Як пастир, Він пастиме Свою отару» — Ми будемо в безпеці, коли будемо в Його отарі. «Братиме на руки ягнят, і на Своїх грудях носитиме їх». І особливе благословення для служителів: «а дійних бережно водитиме» — Він буде бережно, з особливою турботою водити «дійних», тобто тих, що приносять плід.

‍

Велич Господа — Чи замислююсь я про це?

‍

Далі, з 12 вірша до кінця розділу йде цілий уривок про могутність Господа, який починається словами:

‍

«Хто пригорщею вичерпав з моря воду, або виміряв п’яддю небеса, чи зібрав би в якусь мірку земний порох? Хто на своїй вазі зважив гори і пагорби – на терезах? Хто збагнув Господнього Духа, і яка людина давала Йому свої поради?..» (вірші 12-13)

‍

Чи відкривається велич Господа в нашому житті сьогодні? Чи достатньо ми занурені у ці роздуми? Навіть для того, щоб ми могли ділитися цим із невіруючим суспільством.

‍

«Підніміть свої очі угору і подивіться. Хто все це створив?» (вірш 26) Дуже важливо і нам піднімати вгору очі, і допомагати нашому невіруючому оточенню говорити про те, щоб вони зупинилися і підняли вгору очі.

‍

Приклад проповіді Ізраїлю

‍

Весь цей уривок – нагадування нам, які служать Йому, про Його велич. І це приклад переконання, по-перше, невіруючого Ізраїлю. Але цей принцип відноситься і до інших народів. Адже ми знаємо, що те, що працює в плані спасіння Ізраїлю, працює в плані інших народів. І не завжди те, що працює щодо інших народів, працює щодо Ізраїлю. І тут ми бачимо саме приклад проповіді на спасіння Ізраїлю:

‍

«Чому ж ти, Якове, говориш і чому, Ізраїлю, повторюєш: Дорога моя закрита від Господа, і мої судові справи не доходять до Бога?» (вірш 27)

‍

«Господь мені не відповідає. Забув Господь за мою справу!» Але ми нагадуємо, розмірковуємо, переконуємо, і в кінці приводимо до покаяння.

‍

Обітниця для нас

‍

«Він дає втомленому силу і підтримує знеможеного. Адже втомлюються і знемагають молоді люди, – спотикаються і падають юнаки, – але хто покладається на Господа, відновлятимуться силами! Вони розправлять крила, як орли, – побіжать і не втомляться, підуть і не знесиляться» (вірші 29-31).

‍

Це обітниця для нас на новий період життя наших громад і служінь. Ми можемо стояти на ній, ми можемо перечитувати цей розділ, вникати в якісь вірші. Можливо тут є вірші, які стосуються вас особисто, на яких я не зупинився. Але я вірю, що цей розділ — для нас на цей період життя та служіння. Особливо для тих, хто втомився та розчарувався.

‍

Друзі, давайте приймемо цю обітницю від Господа у своє життя. Я знаю і вірю, що багато хто свіжі й рухаються, але і ворог не спить і не дрімає, він намагається розхитати наші ряди. Але ми, як ті, що покладаються на Господа, оновимося в силі, розправимо крила, як орли, спіймаємо потоки святого Божого вітру, побіжимо в Дусі Святому і не втомимося, як Ілля перед колісницею царя Ахава.

‍

А скільки треба йти? Скільки Він скаже. І ми завжди можемо приходити до Нього, щоб брати в Нього силу, оновлюватись, ловити потоки вітру, бігти і не втомлюватися. Я також вірю, що є особливе благословення для нас на цей час. І я вірю, що Господь нагадує нам, що ми не раби, ми діти, і ми поділяємо справу Отця, і Він вдячний нам за це.

‍

Рабин Руслан Романюк, КЄМО Вінниця

Джерело: ShomerTV