Ми часто бачимо в Біблії, що молитви Божих мужів – Даниїла, Неємії та багатьох інших – починаються з таких слів: «Боже, Ти пам'ятаєш, як Ти вивів наш народ з Єгипту, як Ти уклав завіт з нашим праотцем, як Ти був вірним?..» Здавалося б, навіщо починати молитву з переліку всієї історії того, що Бог робив для народу Ізраїлю і як Він виявляв Свою вірність?
У 62 розділі книги Ісаї сказано, що ми покликані нагадувати Господу про Його обітниці. Але ми також можемо нагадувати Господу про те, що Він зробив у минулому. Через це нагадування ми налаштовуємо свою віру, своє серце на Божий рух. Через таке проголошення герої Писання ніби створювали атмосферу віри, атмосферу небесної реальності, і вже в ній вони проголошували: «І в наш час Ти переможеш ворога, Ти покажеш нам істинний шлях, Ти даси нам звільнення…»
Коли ми нагадуємо Господу про Його діла, ми показуємо, що ми маємо духовну спадщину, що ми бачимо Божу вірність. І таким чином ми створюємо атмосферу Божої реальності та Божого чуда у своєму житті.
Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ