Є одна серйозна проблема, яка стається з віруючими під час війни. Через потік різних повідомлень, правдивих і напівправдивих, коментарів і коментарів на коментарі, вони постійно чекають неприємностей. І вони живуть постійно в напруженні і не можуть увійти в Шабат, не можуть шабатствувати. У мене таке відчуття, що маса ЗМІ та деякі представники влади зацікавлені в тому, щоб люди не могли виконати заповідь із 4 розділу Послання до Месіанських Євреїв:

‍

«Не робіть затверділими ваших сердець! Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому. Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим. Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!» (До Євреїв 4:7-13)

‍

Це наша новозаповітна єврейська месіанська заповідь, яка дана в першу чергу нам, але також усім віруючим у нашого Спасителя Ієшуа. Правильне занурення у Божий Шабат – це умова підкорення Божій волі. І все, що намагається перешкодити нам зануритися в це благодатне суботство (шабатство) нового заповіту і йти на глибину, все це заважає нам з'єднуватися з нашим Господом, все це походить від духу опору, духу бунтарства.

‍

Не дозволяйте нікому завадити вам шабатствувати

‍

Тому так важливо, щоб ми не піддавалися жодним зусиллям людей, системи цього світу, релігійної системи, будь-якої системи перешкодити нашому зануренню в Шабат. Коли ви помічаєте, що щось стало на заваді вашому шабатствуванню, відразу зупиніться, не дозволяйте цьому обліплювати ваш розум і особливо ваше серце. Відразу починайте розривати цю ще тонку пелену, щоб сяйво Божої слави все-таки зійшло на вас, зодягнуло вас, і ви могли насолоджуватися спокоєм і радістю Шабату.

‍

Під час війни це набагато складніше, ніж у мирний час. Оскільки ця війна не лише фізична, а й духовна, інформаційна, ідеологічна, релігійна, у такий час буває важко пам'ятати про те, що наш Господь вище за все і над усім. Хоч би що відбувалося тут і в цьому повітряному просторі, наш Господь вище за все і над усім. Одне з Його імен – Всевишній. І нам треба частіше нагадувати собі про це і в той же час пам'ятати: Він не просто вище за все, але Він пронизує все. Немає куточка на землі та під землею, який був би недоступний і прихований від Нього. Його присутність скрізь.

‍

І, звичайно, ми Господом заново створені як ретранслятори Його присутності, Його слави, Його сили, Його влади, Його світла. Тому ми повинні бути впевнені: навколо нас Його присутність сконцентрована з особливою силою. Навіть якщо ви думаєте: «Ой, а я не відчував цього вчора. І сьогодні вранці я зовсім не відчуваю. І молитися не хочеться, і славити не хочеться», це неважливо. Його присутність нікуди не поділася. Вона тут. Вона довкола нас. Його ангели тут і в кожному місці, де наші брати і сестри славлять Господа в інших громадах та церквах.

‍

Друзі, нам може здатися, що Бог діє вже не так надприродно, коли таке довкола відбувається. Але все, що намагається завадити нашому шабатствуванню, не може перешкодити Богові оточувати нас Своєю шехіною. І в цей час Господь хоче ще сильніше виявляти Його реальність, реальність Його воїнства, яке повстає навколо нас, реальність Його слави та Його остаточної перемоги над ворогом.

‍

Господь – не Герасим, а ми – не Муму

‍

У 6 розділі 2 Книги Царів ми читаємо таку відому історію:

‍

«Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування. А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни! І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два. І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем? І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!» (2 Царів 6:8-12)

‍

Як не вистачає нам такого пророка в Україні та, до речі, в Ізраїлі! Все могло б змінитись. Ну, не все, а дещо. А чому тільки дещо, зараз ми побачимо.

‍

«А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані! І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто. А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити? А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними» (вірші 13-16).

‍

У Старому Заповіті треба було бути спеціальною людиною Божою, щоб мати таке одкровення від Господа, щоб зрозуміти, що нічого боятися, навіть якщо вороги оточили нас з усіх боків. Незважаючи на це, ми можемо не боятися, не піддаватися ні страху, ні тим більш паніці, не впадати в безнадію, у відчай і не скаржитися на Бога: «Боже, як Ти допустив такий жах? Боже, за що?»

‍

Під час війни є така особлива спокуса відчути себе Муму над прірвою в руках німого Герасима. Я не засуджую нікого, хто себе так відчував чи відчуває. Я чудово розумію, що коли навколо таке, хочеться сказати: «За що, Герасим?» Коли довкола таке, у нас буває стан, коли ми бідні, нещасні, Господь здається нам величезним Герасимом, ми зависли в Його мозолистих руках над прірвою, ми Його питаємо, а Він не говорить з нами. Але це стан неправильний. Він не відповідає реальності. Господь за нас. Господь – не Герасим, і ніколи ним не був.

‍

Господу потрібна людина, яка знає, що Господь із ним

‍

«А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними». Це велика фраза, яку використовують і за призначенням, і не за призначенням. Але зверніть увагу: не просто «Не бійся». Господь хоче показати свою реальність. Він хоче, щоб ми побачили, де Він і де Його воїнство. Воно сьогодні так само навколо нас, як і тоді навколо Єлисея з його слугою.

‍

«І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!» (вірш 17)

‍

Чому сказано лише «навколо Єлисея»? Чому не сказано: «навколо Єлисея та слуги» чи «навколо Єлисея, слуги та всього міста»? Це ключовий момент. Тому що Господу потрібна хоча б одна людина, у якої очі будуть відкриті, насамперед, не на видиме, а на невидиме. Богові потрібен той, хто віритиме і, навіть більше, знатиме: навколо нього стоїть воїнство всемогутнього Царя. Йому потрібна хоча б одна людина, щоб Бог міг привести в дію це військо.

‍

Ходіть не видінням, а вірою

‍

Це відбувалося не заради слуги і навіть не заради тих, хто там був. Тому що вони були залякані, про них тут навіть не йдеться, вони були пасивними спостерігачами. Але в Бога був той, хто знав правду, хто жив в іншій реальності, кого не бентежили ніякі ворожі атаки. Його не бентежив ворог, що наступає і навіть має перевагу в силі. До речі, їм тоді в цьому місті не було чим захищатися. Це нагадує мені останній тиждень лютого та березень минулого року, коли за всіма прогнозами Київ мав пасти, але воїнство Господнє почало діяти.

‍

Друзі, якщо ви діятимете, згідно з 2 до Коринтян 5:7, не баченням фізичних очей, а вірою, що відкриває очі серця, то Бог використовуватиме вас як своїх людей, Божих людей, і через вас відкриється Його слава. І за вашою молитвою і вашою вірою навколо вас буде вогняне кільце, і не тільки ви, а й усі, хто з вами, будуть захищені цією Божою славою.

‍

«І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом» (вірш 18).

‍

Звісно, нам не треба так молитися. Але ми можемо молитися, щоб ті духи, які дають ворогові силу, сміливість, нахабство, чаклунську енергію, щоб ті духи були засліплені. Ми можемо молитися, щоб те воїнство темряви, яке стоїть за фізичними ворогами, було вражене вогненним Божим воїнством. І те, як молився Єлисей, стосувалося насамперед не сирійців, а тих темних духів, які їх привели на землю Ізраїлю.

‍

Два варіанти нашої дії у духовній війні

‍

Хочу звернути вашу увагу на 18 вірш. В оригіналі там не написано «сирійці» , це відновлювальний переклад. Його можна прочитати ось так: «Коли пішли до нього сирійці...» Знову ж таки, тут сказано «до нього», тобто до одного Єлисея, бо головна битва йде на духовному фронті проти тих, хто знає Господа. Тому що для ворога ті, хто не знають Господа або втратили живу віру, або відвернулися від свого Спасителя і Полководця, не становлять жодної небезпеки. Для ворога становлять небезпеку лише ті, які дивляться на свого Полководця, Господа і Царя і бачать Його руку над собою. Ось хто небезпечний для диявола та будь-яких його армій.

‍

Але цей же вірш можна перекласти й по-іншому: «І коли вони (Єлисей та його слуга) пішли, тоді Єлисей помолився до Господа і сказав...» Тобто два варіанти. Перший: коли ворог наступає на нас, і ми знаємо Того, хто вже переміг будь-якого ворога, будь-який наступ ворога буде зупинено, і ворог буде вражений сліпотою. Але другий варіант: у ряді випадків, коли на нас наступає ворог, Господь очікує, що ми почнемо нападати на переважаючі сили ворога. І коли ми починаємо йти проти цієї темряви, тоді Він вкладає в нас молитву влади і сили, і через цю молитву робить все, що приготував для поразки будь-якої сили темряви.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ

Слово на Шабаті КЕМО 25 листопада 2023 року