Буває так, що ти і служиш Богу, і десятину даєш, і в пожертвах вірний, але все одно не отримуєш якісь матеріальні блага, які просиш у Бога. Але є один момент, написано: «Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!» (Приповісті 20:21). У нас є багатий Батько, і Він обіцяє нам забезпечення, надлишок, турботу про нас. Але є речі, які не приходять тоді, коли нам хочеться. Тому що спадщина, набута передчасно, приносить тільки проблеми. 

‍

Іноді ми відкладаємо на щось гроші, а Бог каже: «Хліб свій пусти по воді - подбай про іншу людину. Не має у тебе на телефону? Подаруй хоча б навушники». Бог каже: «Блаженніше давати, ніж брати». І ми відповідаємо: «Звичайно, Господь!» Але чи живемо ми цим? Чи віримо ми в це? У 1 до Коринтян написано, що любов не шукає свого. Взагалі не шукає свого. Як таке може бути? А хто ж про мене подбає? Але це так працює: ти дбаєш про інших, а Бог робить так, що хтось дбає про тебе або Він Сам безпосередньо дбає про тебе.

‍

Нам потрібно перестати боятися, що, якщо ми чогось не вхопимо, не доб'ємося самі, то Бог забуде про нас. Не забуде. Він наглядає всі наші діла. Якщо ми не шукатимемо свого, але дбатимемо про інших, не забуватимемо цдаку, будемо вірні в десятині, то прийде час, і спадок, який Господь для нас приготував, розкриється в нашому житті. І Богу байдуже - війна чи криза, бо золото і срібло належать Йому.

‍

Юрій Береза, старший служитель КЄМГ