«Боже, не мовчи! Не будь мовчазним і не заспокоюйся, Боже! Глянь, як Твої вороги метушаться, і ненависники Твої підносять голови. Вони замислили підступну змову проти Твого народу, – змовилися проти тих, котрих Ти охороняєш» (Псалом 83:2-4).

‍

Псалом 83 - одне з багатьох місць Біблії, які сміливо стверджують, що ті, хто йде проти Ізраїлю, йдуть проти Самого Бога. Цей Псалом, 62 глава Ісаї та інші подібні тексти дають нам тверду підставу для впевнених і сміливих молитов Господу, що нагадують Йому і навіть наполягають на тому, щоб Він не заспокоювався, коли вороги нападають на Ізраїль. Але якщо Ізраїль, як тут сказано, і так під охороною Бога, навіщо переживати, навіщо волати до Нього і наполягати на Його Слові? Причина в тому, що це не відбувається автоматично. І ми все це знаємо з власного життя.

‍

Принаймні у мене були такі ситуації, коли я думав: «Якщо Господь береже мене, що мені хвилюватися? Навіщо мені заступатись і кричати до Бога? Просто скажу: "Алілуя" і піду у своїх справах». Це помилкове розуміння привело мене до тих випробувань, які не Бог мені посилав, але я сам собі влаштовував. Звичайно, Він береже, Він любить, Він вічною любов'ю полюбив Ізраїль, Він полюбив кожного з нас, Він готовий з усіх боків оберігати нас. Звичайно, Його ім'я – міцна фортеця, і коли ми вбігаємо до неї, Він підхоплює нас. Але тільки коли ми вбігаємо!

‍

Нам дуже важко це робити, коли ми зайняті своїми справами і згадуємо про Господа тільки за нагоди. Він хоче, щоб ми були учасниками свого спасіння. Адже написано: «Зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння». Чому? Навіщо страх і трепет? Тому що ворог ходить, як рикаючий лев. Ми повинні постійно оновлювати свою відданість Богові, свою залежність від Нього і волати до Нього за себе, за своїх близьких, за свої громади та церкви, за свої народи і, звичайно, за народ Ізраїля.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМО Київ