Дуже важливо, щоб Господь захистив нас від спокуси гордості, марнославства та звеличення над іншими віруючими. На нашому молитовному ретриті пастор Генрі Мадава поділився історією про те, як він почав вважати себе крутим, коли його церква зросла, і як це згасило Святий Дух у церкві. Він довго не розумів, що відбувається, допоки Господь не нагадав йому початок цієї гордості. Нехай це буде прикладом для всіх нас і особливо для старших служителів, старійшин та рабинів.

‍

Так важливо, щоб ми не думали про себе, що ми якісь особливі, щоб ми не відокремлювалися від Тіла Месії, не звеличувались над іншими служителями, громадами і церквами. Тому що ми не можемо бути в Божому потоці у відриві від Тіла Месії. Як тільки ми відгороджуємось від наших братів і сестер, ці стіни зупиняють ріку Божого життя – ріку Руах аКодеш. Нехай не станеться такого з нами!

‍

Рав Шауль-Павло писав: «Хто такий Павло? Хто такий Аполлос? Ми самі по собі ніщо. Але Божа благодать, Божа любов, Сам Господь – все». Ми лише канали цієї благодаті. Ми лише ті, кого Бог з милості Своєї використовує, щоб ця любов досягала багатьох. Якщо це писав найбільший з апостолів, то як важливо нам нагадувати це собі!

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ