Згідно з Новим Завітом, окрім останнього «таємного» пасхального седера, Ієшуа святкував Пасху разом з учнями так само, як усі правовірні юдеї, у Храмі та з дитинства. Його сім'я була особливо набожною. Адже правило паломництва було лише для дорослих чоловіків, але вони робили це всією сім'єю, при тому, що вони були досить бідною сім'єю.

‍

Коли в 30-річному віці Ієшуа вступив у Своє велике служіння, Він відвідував практично всі основні свята, і тільки цієї останньої пасхальної ночі Його учні дізналися у вузькому колі, що відкривається новий завіт. Чаша нового завіту та переломлена маца символізували розкриття та встановлення того самого Бріт Хадаша, про який пророкував Єремія у 31 розділі.

‍

Після смерті, воскресіння та вознесення Ієшуа, після першого новозавітного Шавуота ми можемо знайти згадки про те, що апостоли святкували Пасху також згідно з Торою. Але, відсвяткувавши Вихід Ізраїлю з Єгипту, вони завершували це святкуванням воскресіння Господа. Це була кульмінація Пасхи. І в Новому Завіті немає жодних згадок про те, що згодом віруючі відмовилися від святкування Виходу Ізраїлю з Єгипту як обов'язкової умови великого Виходу, який Ієшуа звершив для Ізраїлю та всього людства.

‍

Але поступово, коли неєвреї склали більшість не тільки в Тілі Месії, а й у єпископському керівництві Церквою, вони почали поступово відрізати єврейське коріння і «звільняти» Церкву від «єврейства, що віджило себе», і святкування Пасхи звелося до святкування лише завершення, кульмінації Пасхи.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ