На минулому ретриті, коли була сильна Божа присутність, наш ребе сказав, щоб ми уявили себе на Небесах, щоб Дух Божий показав нам, що Він хоче. Не скажу, що побачив себе у Небесному Єрусалимі з дорогами із золота. Але я побачив себе в образі безтурботного і задоволеного підлітка, який радісно стрибав і біг по Небесному Єрусалиму.

‍

Я зрозумів, що це не я сам себе таким бачу, а це Господь мене бачить такою безтурботною, радісною Своєю дитиною, яка просто насолоджується атмосферою Небес. Прийшовши до тями, я був навіть трохи розчарований, тому що навколо так багато турбот, кожен день приносить новий рівень стресу, очікування катаклізмів та невизначеності майбутнього. Звісно, ​​Ієшуа попереджав нас про це. І водночас Він говорив: «Будьте як діти».

‍

На шабатному служінні наш брат розповів історію про те, як він планував купити дитині велосипед, а Господь просто взяв і подарував велосипед через незнайому людину. Ми звикли, що маємо заслужити і заробити щось. А ця дитина просто вірила, і Господь просто подарував. І вся релігія розбиралася маленькою вірою Божої дитини.

‍

Ми іноді придумуємо собі, як Господь має нас благословити, адже ми знаємо, як Він діє. Але мені подобається, що в Біблії Бог дав дуже мало визначень духовним речам – Він відкриває велике поле для Своїх проявів та дій. І я хочу більше сподіватися на Його надприродність у своєму житті. Звичайно, має бути якась структура та алгоритми, але ми завжди маємо бути відкриті для свободи дії Святого Духа.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ