Під час пасхального седеру чотири рази запитується: «Чим цей вечір відрізняється від інших вечорів?», і на це даються чотири відповіді. Четверта звучить так: «У всі інші ночі ми можемо їсти і сидячи прямо і спершись ліктем, а цієї ночі ми їмо спершись». Цікаво, що ця відповідь з'явилася дуже пізно. На оригінальних седерах, коли стояла скинія Моше, потім Давида, потім Перший Храм Соломона і Другий Храм, нічого подібного не було з двох причин.

‍

По-перше, коли ми бачимо на картині Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря» Ієшуа з учнями, що сидять за столом, треба розуміти, що це анахронізм. Не було тоді стільців і навіть таких столів ні в єврейському, ні в грецькому, ні в римському будинку. У тодішній Римській імперії під час їжі люди лежали на спеціальних лежанках.

‍

По-друге, коли стояв Храм, четверта відповідь звучала так: «Усі ночі, коли ми їмо м'ясо, ми можемо їсти його у будь-який час, тому що воно не є центральною їжею. А тепер після пасхального агнця ми вже не їмо нічого». А оскільки після руйнування Другого Храму пасхального агнця вже не було (адже не було чинного священства і жертви не приносилися), то рабинам, які конструювали новий юдаїзм, потрібно було чимось замінити цю відповідь, щоб залишилася та ж кількість запитань і відповідей. І вже через століття, коли змінилися культура і побут, з'явилися стільці і столи, тоді відповідь про агнця замінили відповіддю про лежання. Але варто пам'ятати, що у нас, віруючих в Ієшуа, є пасхальний Агнець.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ