Покаяння починається зі сповідання гріха. А як сповідати гріх? Дуже просто: не треба виправдовувати себе. Не треба говорити: «Боже, пробач мені за те і за це. Ти ж знаєш, в які я тяжкі обставини потрапив. Зараз такий час, що багато людей грішать у сто разів більше за мене. Але я навіть у цьому маленькому гріху каюся, бо хочу бути праведником». Ні, це не покаяння.

‍

Або: «Боже, пробач мені. Я каюся. Я зробив погані вчинки. Але ж Ти знаєш цих людей навколо мене, які мене постійно провокують». Це також не покаяння. Або: «Господи, Ти ж не дав мені сили встояти! Ти ж міг захистити мене від гріха, але не захистив». І це не покаяння.

‍

Потрібно просто визнати, що мій гріх – це реальний гріх, який не має виправдання. Але правильне сповідання гріха – це лише початок покаяння. Далі йде шлях відновлення, на якому ми повинні пам'ятати, що це не ми робимо, а кров Ієшуа та Дух Божий в нас. І крім того, нам потрібні наші брати і сестри, які такі ж звичайні люди, як ми, зі своїми слабкостями, але які підтримають нас на цьому шляху.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМО Київ