Хасидське пробудження в Україні – це унікальне історико-релігійно-культурне явище. І те, що саме земля України стала колискою хасидизму, це не співпадіння. Я вірю, що це Божий промисел і вважаю, що це благословення для України, що хасидизм виник саме тут.

‍

Що ж таке хасидське пробудження? Це була духовна єврейська революція. І вістря цієї хасидської революції було спрямоване не проти якогось зовнішнього гноблення, а проти релігійного та економічного гноблення тодішньої юдейської верхівки, яка поєднувала в собі владу рабинів та владу єврейських магнатів, які працювали пліч-о-пліч, щоб тримати у підпорядкуванні єврейські маси.

‍

Таким чином, з одного боку, ззовні єврейські маси були пригноблені з боку польської центральної влади, з боку польських магнатів, з боку певної місцевої української влади, яка співпрацювала з поляками, і періодично зазнавали просто жорстокого фізичного насильства, пограбувань та вбивств з боку української народної маси.

‍

Але з іншого боку, зсередини вони були під важким гнітом юдейської верхівки. І цей гніт включав релігійні обгрунтування. Рабини, які керували єврейським народом у той час і санкціонували владу цих багатіїв, доводили, що вони мають спадкоємність від тих древніх рабинів, від древніх духовних авторитетів, від фарисеїв, від священників Храму і великого Синедріону, від попередніх поколінь і прямо до Мойсея та Аарона.

‍

Це рабинське вчення про спадкоємство дуже нагадує вчення про апостольське спадкоємство у традиційній церкві, але у рабинів воно виникло набагато раніше. Хоча певною мірою рабини виявилися чеснішими: вони визнають, що після поразки Великого повстання Бар-Кохби 132-135 років справжнє спакоємство рукопокладання, спадкоємство істинної сміхи було перервано, втрачено і не відновлювалося ніколи. Спроби були, але всі серйозні рабини їх відкидають і визнають, що після 135 року вже ні в яких школах юдаїзму немає справжнього спадкоємства рукопокладання.

‍

Таким чином, у 18 столітті накопичилося страшне глибоке невдоволення владою рабинів, з’єднаною з владою єврейських багатіїв. Варто також зважати на те, що ця влада підкріплювалася поліцейськими, політичними, армійськими силами християнських держав, на території яких жили євреї. Це тим більше не радувало основну єврейську масу.

‍

І ось з боку низки євреїв виник мирний протест – не військовий, не у вигляді революції чи бунту. Вони почали доводити, що не повинно бути пошарку посередників між звичайними євреями і Богом Ізраїлю, що не все має визначатися рабинами, і що ціла низка релігійних рамок, нав'язаних рабинами, не є похідними із законів Тори.

‍

Крім того, протест Баал-Шем-Това (Ісраеля Бешта) був пов'язаний з тим, що основна юдейська маса була загнана в постійні пости, різні обмеження та епітімії, що накладаються рабинами, різні покарання, які разом із зовнішнім придушенням перетворювали життя євреїв на якесь хронічне страждання. Не лише економічне, не лише фізичне, не лише соціальне, а й духовне. І Баал Шем-Тов почав доводити, що Бог – Він насправді Бог радості та любові. Це і був початок хасидського пробудження.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

За матеріалами передачі  «Яка історія хасидизму в Україні? | Запитай у ребе»