Сьогодні ми читаємо тижневий розділ Цав, назва якого походить з Левіти 6:2: «Звернись (або заповідай / цав) до Аарона та до його синів і скажи: Ось закон про всепалення...» Цей розділ продовжує розкривати принципи принесення різних жертв. Але сьогодні я хотів би загострити увагу на 8 розділі, в якому йдеться про те, як Мойсей посвячує Аарона і його синів і допомагає їм одягнутися в одяг первосвященника і священників. Мені це дійство частково нагадує Тайну вечерю, на якій Ієшуа оперезався і омив ноги Своїм учням, передаючи їм відповідальність за те, що називається Божою громадою. Після цього були принесені жертви та сказано:

‍

«Відтак він привів іншого барана – барана посвячення. Аарон та його сини поклали свої руки на голову барана. Після цього Мойсей зарізав його, взяв його крові й наніс на мочку правого вуха Аарона, на великий палець його правої руки й на великий палець його правої ноги» (Левіти 8:22-23).

‍

Покладання крові на вухо, на великий палець руки і на великий палець ноги означало посвячене духовне слухання Божого голосу, роблення і ходіння. І ось на що я хотів би звернути сьогодні вашу увагу.

‍

Співання тексту та знаки кантиляції в Торі

‍

З давніх-давен частиною традиції було те, що ізраїльтяни вчилися запам'ятовувати Тору, і проходило це через спів. Дітей навчали співати Писання, щоб воно легше запам'ятовувалося. І приблизно з 10 століття нашої ери єврейський народ ввів у текст, окрім огласовок (некудот), які допомагають читати текст, знаки кантиляції, тобто знаки, які по суті є єврейською нотною грамотою. Ви можете зустріти видання Танаха на івриті, де, окрім огласовок, є ці маленькі рисочки над і під словами, які не є правилами читання, але диктують правила проспівування тексту.

‍

Ми теж, коли молимося, іноді співаємо Писання. Це дуже давня наша пророча традиція. Коли ми, коли нас спонукає Руах аКодеш, відкриваємо текст Писання на молитвах, те, що ми читаємо, впливає на те, як ми це співаємо. Чи то гімн перемоги, чи пісня смиренності. Все це має певну силу та сенс для нас сьогодні. Так само це мало значення і для наших предків.

‍

Шалшелет і духовна боротьба людини

‍

У згаданому вірші Левіти 8:23 над словом וַיִּשְׁחָט / ва-їшхат, «і заколов», стоїть дуже цікавий знак, який на івриті називає шалшелет або «ланцюг, ланцюжок». Він виглядає як вертикальна ламана лінія над літерою. Цей акцент для співу зустрічається в Торі лише чотири рази. Перші три рази ми знаходимо в історіях трьох героїв книги Берешит (Буття) – Лота, слуги Авраама та Йосефа. А вчетверте зустрічаємо його в історії про посвяту Мойсеєм священників.

‍

Коли людина бачила шалшелет над словом, вона повинна була співати це слово наступним чином: тональність то вгору, то вниз - три верхні ноти і чотири нижні. Що ж співалося таким чином у цих текстах?

‍

У Буття 19:16 це слово «зволікав», що описує Лота, якого ангели спонукали вийти з Содому. Це означало вагання душі Лота. Він сидів біля воріт, а значить був шанованою людиною в цьому місті. Він розуміє, що Содому кінець, за ним прийшли ангели, але він вагається.

‍

Буття 24:12 говорить про слугу Авраама, якого той відправив на пошук дружини для Іцхака. Традиція стверджує, що цим слугою був той самий Елієзер з Дамаску, про якого Авраам говорив Господеві, що він буде його спадкоємцем. Бог сказав, що так не буде, і вже не сталося - вже народився Іцхак. Але коли Авраам направляє його знайти дружину Іцхаку, це боротьба для слуги. Тут шалшелет стоїть над «і сказав», коли слуга просив у Бога знак біля криниці. У чому була його боротьба? Він розумів, що якщо Іцхак не матиме нащадків, то, можливо, він сам щось зможе успадкувати. Але слуга перемагає себе і каже собі: «Я слуга, я не спадкоємець». Так вважає з цього приводу традиція.

‍

У Буття 39:8, коли дружина Потіфара, єгипетського царедворця, зухвало пристає до Йосефа і він відмовляє їй, знак шалшелет стоїть над словом «відмовився». І тут він означає тяжку боротьбу. У чому боротьба Йосефа? Його зрадили брати, він один серед єгиптян, звичайна людина з плоті та крові, а тут єгиптянка… А може, варто стати як єгиптяни? Але в результаті цієї боротьби він перемагає та відмовляється.

‍

Боротьба Моше та прийняття свого покликання

‍

Всі ці приклади показують біблійних героїв, які знаходяться у боротьбі у складних моментах спокуси та перемагають. У чому ж, згідно з цим принципом, боротьба Моше? Давайте замислимося. Моше та Аарон - два рідні брати. У Моше своє покликання, у Аарона з'явилося своє. Існує думка, що Мойсей міг би стати не лише визволителем, а й первосвященником. Але через суперечки з Богом частина його місії лягла на Аарона. І коли він помазував Аарона, Моше розумів, що він сам пророк, а діти пророків, як правило, не ставали пророками, але діти священників завжди залишалися священниками.

‍

Посвячуючи Аарона та його синів, він розумів, що він передає їм ту частину покликання, яка, мабуть, могла б бути дана йому. Це могло бути служінням, яке з покоління в покоління передавалося б його дітям. Моше розуміє, що його діти - просто Левіти, які будуть служити при Храмі.

‍

Наша боротьба за своє покликання

‍

У всіх цих випадках кожен із чотирьох героїв коливається. Це битва між тим, які у мене зараз обставини та можливості, і тим, ким я є.

‍

Лоту треба було згадати, що він племінник Авраама, він єврей, а не содомітянин. Він повинен йти за Богом і повинен відмовитися від того, що має тут і зараз. Слуга Авраама повинен був чітко сказати, що він слуга, помічник, а не спадкоємець. Йосеф мав згадати, що він нащадок великої родини, незважаючи на те, що в нього сьогодні з нею негаразди. Він мав згадати, що його ототожнення в Бозі, а не в єгипетській культурі і тих можливостях, які йому, начебто, може відкрити гріх. І нарешті Мойсеєві треба було сказати собі, що він пророк, але не священник.

‍

Кожен із нас дуже чітко має розуміти, хто ми є. Нам дуже важливо пам'ятати, хто ми за покликанням, за Божественним призначенням, хто ми в Божих очах. Цей світ надасть дуже багато спокусливих можливостей, і нам доведеться робити цей вибір.

‍

У ці непрості часи нам, як Божим дітям, дуже важливо не заплутатися, хто ми і що нам доручено Богом. Нам важливо не боятися, навіть якщо над нашим життям висить цей «шалшелет» і наш голос тремтить, коли ми молимося, і душа наша тремтить. Це вічна боротьба між тим, хто ти за Божим покликанням, і ким тебе бачить цей світ чи ворог. І ми знаємо, що коли Сам Ієшуа був спокушений, це була битва, але Він вистояв у ній, щоб дати нам силу перемагати.

‍

Шимон Поздирка, рабин месіанської громади «Бней Бріт Хадаша», Кишинів

Джерело: ShomerTV