На молитовному ретриті один наш брат, розповідаючи про свої переживання з Богом, сказав, що Господь занурював його у Свою присутність, але водночас зводив його на гору. Здавалося б, занурення - це спуск вниз, а сходження - це підйом нагору. Як таке може бути?

‍

Я думаю, що в Божому русі, коли ми піднімаємось на гору Господню, ми занурюємось на Його глибину. Наш підйом – це і є занурення. Чим вище ми сходимо на Божу гору, тим глибше ми поринаємо в Божу присутність, Божу милість, Божий потік.

‍

Тому, друзі, якщо ми хочемо бути зануреними у Божу присутність, у Божий потік, нам не можна зупинятися. Щодня, крок за кроком, колись більший крок, колись менший, але все одно продовжувати сходити, щоб занурюватись.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМГ