В Євангелії від Івана є історія про те, як Ієшуа перетворив воду на вино під час весілля у Кані Галілейській. Спробувавши це вино, розпорядник бенкету дорікнув нареченому і сказав: «Завжди гарне вино дають спочатку, а потім, коли всі нап'ються, можна подавати і гірше. А ти найкраще подав наприкінці, коли багато гостей вже не розрізняють смаку».

‍

Але в духовному сенсі послідовність протилежна. Чим більше ми п'ємо духовне вино, тобто чим більше ми насичуємося Божою присутністю, чим більше ми дозволяємо Його потокам благодаті напоювати нас, тим більше ми стаємо тверезими. Тому що, чим більше ми сп’янілі від Божої любові, тим тверезішими ми стаємо в іншому сенсі.

‍

Це парадоксальне поєднання дає Божим дітям, які прагнуть насичення Богом, загострювати своє розрізнення і насолоджуватися різними відтінками світла, яке і є цим небесним вином. Коли ми п'ємо з джерел Небесного Єрушалайма це біблійне єврейське вино, і старе, і нове, ми ще більше прагнемо Його. І ми не тільки не втрачаємо можливості розрізняти Його смак, але ця здатність загострюється по мірі того, як ми напуваємось.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМО Київ