Чому ми часом переживаємо духовні гірки? Буває, що під час ретриту чи іншого служіння ми занурені у Божу присутність. Але закінчується служіння, ти виходиш із зали і лише згадуєш про те, що було, але сьогодні цього вогню вже нема. Тому що метушня цього світу захоплює нашу увагу і охолоджує ту любов і той вогонь, які ми отримали.

‍

Тому, якщо ми хочемо, щоб вогонь продовжував горіти, наш фокус після таких служінь має бути на Божому вогні, на Божих діях, а не на зовнішніх обставинах. Якщо ми вважаємо, що вогонь нікуди не дінеться, тому що він був у нас запалений, то можу сказати з особистого досвіду: він зникає. І ми вже свідчимо про те, які переживання у нас були, але не про те, що вони зараз є. Але мені хотілося б, щоб у нас були такі свідчення: «На тому служінні я це пережив, і зараз я в цьому живу».

‍

Часто, коли ти виходиш після служіння, у твою голову починає заливатись інформація та метушня цього світу. Зрозуміло, що ми нікуди не дінемося від навколишнього світу. Але питання у тому, на чому ми фокусуємося. Тому Господь попереджає нас і каже: «І через поширення беззаконня охолоне любов багатьох» (Матвія 24:12). Тобто при наближенні останніх часів фокус нашої уваги визначатиме силу нашого вогню.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМГ