У ці сумні три тижні «Серед тіснот» (Бейн ха-Мецарім), які почалися минулого четверга, 17 Тамуза, юдеї згадують різні катастрофи минулого. Насамперед, це облога Єрусалима, пробиття стін, вторгнення (спочатку вавилонян, а потім, приблизно через 600 років, римлян), руйнування Святого Міста, спалення Храму і розсіяння обраного народу. У той же час, згідно з рабиністичною традицією, у всі ці три тижні щосуботи (крім однієї суботи, якщо вона співпала з 9 Ава), радість слід не тільки не зменшувати, але навпаки посилювати і зробити її подвійною.

‍

Мені дуже подобається ця традиція, яка зовсім відрізняється від ритуальної церковної традиції постів. Я думаю, що її причиною є те, що навіть серед євреїв, які не прийняли свого Машиаха, Бог продовжував сіяти іскри благодаті, Святого Духа та пізнання Його. Тому що Бог не залишив Свій обраний народ, хоч вони від Нього відвернулися і шукали Його пристрасно, але тільки не там, де Він є.

‍

Це дуже цікавий підхід. Навіть коли ми повинні перебувати в якійсь традиційній жалобі, згадувати сумні події, є день, коли ми скидаємо з себе це темне покривало і все одно радіємо, тріумфуємо і веселимось, знаючи, що всі печалі, прикрощі та трагедії – це тимчасово, а Божа перемога, Боже спасіння, слава, викуплення та торжество вічні.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ