Коли Господь дивиться на нас, Він бачить усі наші духовні та душевні «пробої» і разом з тим продовжує нас любити. Адже батьки не кидають свою маленьку дитину, коли та забуває навести марафет у себе під носом. Вони навпаки відразу допомагають їй і, якщо вона сама ще до кінця не справляється з цією процедурою, добре і м'яко вчать її. Так і Господь із нами. Він наш Тато. І Він про кожного з нас піклується. Наш Батько не гидує нами.

‍

Ми, як віруючі, іноді ставимося один до одного з такою суворістю і навіть жорсткістю. Звичайно, я не говорю про те, коли люди в громаді свідомо грішать і поширюють гріхи. Це одна справа. А інша справа, якщо у людини трапляється «пробій» і вона ще, можливо, не може впоратися з якоюсь залежністю, але дуже хоче. У такому разі нам треба брати приклад з нашого Тата, Який схиляється до нас і допомагає, Який дійсно по-справжньому любить нас у різних станах.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ