Ми як віруючі нового заповіту маємо вплив, владу та Боже благовоління. І нам треба знову входити в ту духовну владу, яку Господь довірив нам. А Він довірив її нам не заради того, щоб ми збагачувалися, не заради контролю над кимось, не заради самореалізації у цьому світі, а заради слави Божої, заради спасіння душ і задля розкриття Божого Царства.
Один єврейський цадик, рабі Елімелех, сказав, що слава Божа простягається над усією землею на рівні голови людини, тому вона може її помітити, тільки якщо буде розпрямленою і її очі будуть спрямовані до Господа. Бог хоче, щоб ми розправилися, розгорнули наші плечі та духовні легені, підвели голову. Він хоче, щоб наші обличчя звернулися до сяйва Божої слави і щоб відсвіт цього сяйва був на наших обличчях, щоб ми перестали жити, як жертви.
Друзі досить жити, як жертви, і постійно виправдовувати це своїм минулим. Якщо ваше минуле не дає вам спокою, візьміть нарешті і розберіться з ним (для цього є спеціальні служіння), і перестаньте нескінченно справляти по ньому поминки.
Недарма у старому заповіті найстрашнішою ритуальною нечистістю була нечистість від мертвого тіла. Це дуже важливо для віруючих нового заповіту. Тому що, коли ми постійно колупаємося в трупі нашої давньої людини, ця мертвеччина заниечищує наше нове, живе в Богові життя. Вона занечищує нашу віру і радість, отруює все найкраще, що Бог дає нам. І тоді ми не можемо по-справжньому радіти, ми не можемо по-справжньому святкувати наш тріумф, не можемо підніматись вільно разом із Господом до Його престола.
А ми покликані до цього, і нам дано владу для цього. Божа слава сяє над нами. Це реально. Ангели Божі допомагають нам, вони виконують служіння серед нас, і ми справді можемо з ними звернути гори, тому що в нас сила всемогутнього Бога, а ангели – це посланці всемогутнього Бога, які підтримують нас у нашому великому дорученні.
Тому, друзі, досить нам занечищувати себе мертвеччиною. Давайте щодня насичуватись ще більшими порціями Божого життя, радості, сили, слави і впевненості в Господньому керуванні від початку і до кінця.
Борис Грисенко, рабин КЄМГ