Підстава будь-якого святкування Пасхи або Песаха – це той перший Песах, який був в останню єгипетську ніч. Там не було ані храму, ані скинії. Але в кожному домі було ягня, якого слід було принести в жертву, умовно кажучи, перед будинком - на очах у єгиптян, для яких таке ягня було богом. Потім треба було помазати його кров'ю одвірки, запекти на рожні (його не можна було смажити) і нарешті розділити і з'їсти. Якщо ж було недостатньо людей або в когось зник апетит, то все, що залишилося від ягняти, треба було спалити.

‍

Це дуже дивне дійство. Ми знаємо різні жертви, які були пізніше у скинії та храмі. Одні жертви розділялися між священниками та жертводавцями. Інші частково спалювалися, частково віддавалися священникам. І були жертви цілопалення або «ола» на івриті, що буквально означає «те, що підноситься».

‍

Але пасхальне жертвоприношення було рідкісним випадком, коли саме поїдання жертви було частиною повного посвячення жертви Богові. Причому з'їдалася вона не священиками та левітами, а всіма ізраїльтянами, включаючи жінок та дітей. І найважливіше, що пасхальна жертва не вважалася принесеною, доки вона не з'їдалася. Це жертвопринесення Богом не приймалося, доки воно не завершувалося священною пасхальною трапезою. Ось що сказано у книзі Вихід:

‍

«Коли ж увійдете в край, який дасть вам Господь, за Своєю обітницею, то збережете це служіння. Якщо вас запитають ваші діти: Що це за служіння у вас,  то ви відповісте: Це – пасхальна жертва для Господа, Який обминув домівки Ізраїльських нащадків у Єгипті, коли уражав єгиптян, а наші оселі врятував…» (Вихід 12:25-27)

‍

Тобто Господь дає наказ про пасхальну жертву і називає це служінням. Це не просто участь у жертвоприношенні. Це служіння, яке звершував увесь народ, кожна людина в народі Ізраїлю.

‍

Причому це був рідкісний випадок, тому що, згідно із законом синайського завіту, Ізраїль був поділений на категорії. Найвищою категорією були когени (священники) і найголовніший коген (первосвященник), потім левіти (у яких не було головного левіта, але були рівно почесні служіння), потім чоловіки, які ділилися на різні категорії залежно від віку, потім жінки (у яких було дуже мало прав і небагато обов'язків), діти і нарешті раби.

‍

І під час пасхальних урочистостей усі ці категорії не просто мали право (що саме по собі вже було неймовірним привілеєм), а були зобов’язані звершувати це служіння. Кожен чоловік приносив ягня в жертву у храмовому дворі. Кров від цієї жертви передавалася священникам, ті передавали її один одному і зрештою виливали на жертовник. Решту потім робили чоловіки, жінки, діти і раби, якщо вони були в домі і були обрізані. Це була неймовірна подія, де всі представники єврейського народу були покликані бути служителями Бога Ізраїлю.

‍

Це допомагає нам певною мірою зрозуміти таємницю споживання тіла і крові Месії. Зрозуміло, що Він приніс цю жертву за нас, вона досконала і діє на сто відсотків. Але для повної участі в цій жертві, щоб вона на сто відсотків проявилася в нашому житті, нам потрібно періодично їсти від того хліба (маци), який не лише символічно, а й надприродно дає нам їсти Його тіло, і пити від того виноградного соку чи вина, що дає нам пити від Його крові. Це необхідна частина того, щоб жертва Ієшуа стала на сто відсотків нашою і щоб Бог був нею задоволений. І так само, як у випадку пасхальної жертви для Ізраїлю в синайському завіті, участь у євхаристії (хлібопреломленні або причасті) – це обов'язкове наше служіння.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Ігор Русняк, вчитель Месіанської біблійної школи КЄМО Київ

За матеріалами семінару  «Пасха и Песах. Открытая дискуссия с раввином Борисом Грисенко»