«Не хочу, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою, і всі перейшли через море; всі хрестилися в Мойсея – у хмарі та в морі; всі їли ту саму духовну їжу; всі пили той самий духовний напій, бо пили з духовної скелі, що йшла слідом за ними, а тою скелею був Мессія» (1 Коринтян 10:1-4).

‍

Це цікаве місце, бо тут апостол посилається на дуже древній мідраш, якому понад 2000 років. У ньому йшлося про те, що в пустелі разом з народом Божим слідував колодязь або джерело Мір'ям, сестри Моше, і куди б не йшов Ізраїль, з ним перемішалося це благодатне духовне джерело, з якого пив увесь народ, коли не було води. І Павло додає: «Скелею був Месія».

‍

Це дуже цікаве новозавітне тлумачення та опис того, що відбувалося, коли Ізраїль вийшов із Єгипту і особливо коли він підійшов до Червоного моря. Виявляється, коли народ пройшов крізь води Червоного моря, хоча води розступилися, це була пророча дія на всі часи. Ізраїль був занурений у особливі священні води.

‍

Звичайно, це символізує і твилу, водне занурення, як печатку нового завіту, і смерть для гріхів і всього минулого, що тримало нас у полоні, і вихід у нове життя. Але ще там сказано, що народ був занурений у Моше. І звичайно, мається на увазі, що Моше був прообразом Машиаха, Який був завжди, але явився набагато пізніше.

‍

Бог послав Моше, який керував виходом Ізраїлю, щоб народ і тоді, і завжди знав: істинний Спаситель, істинний Визволитель і істинний Господь прийде, Він наближається. І коли Він втілився, багато хто згадав це і повірив. Інші відмовилися, тому що вони не заглиблювались в Слово Боже тим Духом, Яким це Слово дано. Ми по-справжньому можемо зрозуміти Боже Слово, як сказано в 1 Петра, тільки якщо Дух Божий, Який диктував це Слово, відкриє його всередині нас. Ті, що не занурювались в Святий Дух, не приймали Господа і не розуміли Його Слова.

‍

Тіло Моє, що за вас ламається

‍

Під час хлібопереломлення ми беремо афікоман - заховану більшу частину середньої маци. Наприкінці седера Ієшуа взяв саме такий лист маци, благословив Отця і, показавши це учням, зробив неймовірну заяву: «Оце є тіло Моє, що за вас ламається».

‍

Ось сидить перед ними Учитель, Месія, Господь (хто як розумів Його на той момент), сидять учні, за винятком Юди Іскаріота, і Господь тримає цей лист маци наприкінці седера і каже: «Це тіло Моє, що за вас ламається». Що б ви при цьому подумали? Тільки уявіть собі цю ситуацію.

‍

Так, Він казав їм, що буде зраджений. Він відіслав зрадника, щоб той, якщо він наважився виконати волю ворога, виконав. Він їм казав це, але це не вміщувалось в них. Як це? Що означає буде відданий первосвященникам, відданий до рук ворогів - язичників, Його будуть принижувати, бити, потім розіпнуть? Вони не могли і не хотіли зосереджуватись на цьому. І тут живий Ієшуа піднімає мацу і каже: «Це тіло Моє, що за вас ламається».

‍

Ми знаємо, як все сталося. Але вони не розуміли. Їм треба було вирішити для себе: якщо вони Йому справді вірять, якщо вони розуміють, що це не просто Вчитель, не просто Раббі, але це Машіах, Божий Син, то, мабуть, навіть якщо їм це незрозуміло, їм варто послухати Його та послухатись. Не так, як сказав Ізраїль біля Синаю: «Зробимо та послухаємо». А послухати та послухатися.

‍

І ми можемо робити те саме. Хоча ніхто з нас по-справжньому до глибини не розуміє, як у цій маці прийняти Його тіло, яке ламається за нас. Причому Ієшуа вжив цей вираз у теперішньому часі - «ламається зараз за нас». Ми розуміємо, що Він Своїм тілом підніс наші гріхи, прокляття, поразки - все найстрашніше, що заважало нам жити у свободі і радості, - на Голгофу. І ранами Його ми зцілилися.

‍

І коли ми внутрішньо дивимося на Голгофу і на єдину абсолютно праведну і святу Людину, яка колись була на землі, дивимося, як Він задихається на цьому хресті в судомах, ми нагадуємо собі, що Він також і втілений Господь Бог слави. Ми розуміємо, що в цій маці міститься дуже серйозна сила - сила перемоги, сила розриву з минулим, сила розриву якихось зв'язків, які робили нас залежними від цього світу. У цій маці міститься сила смерті для себе.

‍

Приймаючи цю мацу, ми можемо знову згадати шокованих, завмерлих апостолів, які сиділи навколо Учителя, які дивилися на неї і розуміли, що коли вони зараз відламуватимуть і їстимуть, з ними станеться щось, що ніби відріже їх від звичайного життя.

‍

І ми можемо також виконувати цю заповідь, адже Він сказав: «Це моє тіло. Беріть і їжте на спомин про мене». Ми згадуємо Його муки і смерть за нас, як Він спустився до пекла заради того, щоб ми туди ніколи не потрапили. Ми згадуємо Його поранене тіло. І ранами Його ми зцілюємося - зцілюємося від гріха, від гордості, від егоїзму та егоцентризму, які роблять нас центром всесвіту. Ця поламана маца руйнує в нас силу життя для себе.

‍

Кров Моя, що за вас проливається

‍

Потім Ієшуа взяв чашу. Є відомості, що в ті часи наливалася окрема чаша для Месії, і вона залишалася незайманою на звичайному седері. Але цей останній на землі пасхальний седер Ієшуа був таким, що визначив майбутнє людства. І Він узяв цю чашу Месії і сказав: «Це чаша нового завіту в Моїй крові, що за вас проливається» - також в теперішньому часі.

‍

Знову ж таки для євреїв це звучало двічі неймовірно. Є заборона на вживання будь-якої крові. А Ієшуа сказав: «Моєї крові». Але вже наважившись приймати вірою те, що їм запропонував Вчитель, вони прийняли і цю чашу.

‍

І коли апостоли, а потім наступне покоління віруючих, їхні учні та учні учнів пили цю чашу нового завіту, це була і чаша Машиаха, і чаша остаточного визволення, чаша свободи, чаша великої переможної смерті за них, чаша пасхального виходу вже зараз і чаша того пасхального виходу, який наближається остаточно.

‍

Якщо переломлене тіло Машиаха руйнує наші гріхи, то Його кров вимиває з нашої душі чуже. Вона оновлює наш розум, оновлює нашу совість, наше сприйняття і таким чином захищає душу Божих дітей від будь-яких лукавих стріл.

‍

І коли ми п'ємо у виноградному соку Його святу кров, ми можемо твердо розраховувати на те, що ця переможна кров проникне в кожний куточок нашої душі, якщо ми не закриваємо її і не ховаємо нічого від Спасителя. Ми занурюємось в Того, Хто більший за Мойсея. Ми занурюємось в остаточного Спасителя, у вічного Визволителя, у Того, Хто царює над Мойсеєм і над усіма праведниками.

‍

Що таке хмара?

‍

А що таке хмара? Хмара - це те, без чого вкрай важко звершити шлях сходження. Це Божа присутність. Це явний відблиск Божої слави. Це небесний покрив над тими, хто йде за Машиахом. І також хмара – наш гід, наш провідник. Хмара веде нас. Коли ми шукаємо Божого обличчя, ми знаходимо Його з Божої милості. І Він посилає нам Свою присутність. І через те, як Божа присутність розкривається, ми можемо визначати, чи правильно ми йдемо.

‍

Хмара необхідна – нам треба занурюватися в Божу присутність, у Його хмару. Це привілей дітей нового завіту. Занурившись у море - постійно занурюючись в Ієшуа, ми також потребуємо, щоб на нас сходила Божа хмара і огортала нас.

‍

Саме про це Шауль-Павло писав до коринтян, коли говорив: «Я вважав за правильне у вас бути не знаючи нічого, крім Машиаха, і притому розп'ятого (і, звичайно, воскреслого). І моє слово було не в красномовстві, не в якихось інтелектуальних вишукуваннях, а в явленні Духа і сили». Явлення Духа - це Божа хмара, яка навколо нас, яка обіймає нас, піднімає нас, відокремлює нас від звичної метушні та галасу цього світу. Ця Божа хмара зійшла на Ізраїль після виходу з Єгипту. І навіть незважаючи на те, що Ізраїль ухилявся, Божа хмара повертала його на шлях.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Седері Машиаха на Шабаті КЄМО Київ 19 квітня 2025 року