Антисемітизм - це ненависть (найчастіше несвідома чи така, що не має пояснення), ворожнеча (явна чи прихована) і байдужість до єврейського народу, а також до держави Ізраїль. Скажімо прямо: євреїв не любили, не люблять і, мабуть, не любитимуть. Іноді їх просто ненавидять. Але проблема в тому, що ненависті завжди передує якийсь вчинок: ти мені зробив погане (або мені здалося, що ти це зробив), і я тебе за це ненавиджу. Але з євреями з точністю до навпаки: спочатку їх не люблять, а потім знаходять причину для цієї нелюбові.

‍

Їх ненавиділи за те, що вони дозволяли принижувати себе, і за те, що вони чинили опір цим приниженням. Їх не любили за дрімучість і відсталість, і за внесок у науку, філософію та мистецтво. Їх не любили за тілесну кволість та за фізичну силу. Їх не любили за культурне відставання та за засилля у Голлівуді. Їх не любили за участь у революції та за участь у контрреволюції. Був би єврей, а причина не любити його завжди знайдеться. Це перша особливість антисемітизму.

‍

Другою особливістю антисемітизму є те, що ненависть до одного єврея переноситься на весь народ. Хорошою ілюстрацією цього є історія, як єврей Мордехай не вклонився головному візиру перського царя Амана, і той побажав винищити не тільки Мордехая, а й увесь єврейський народ.

‍

Третьою особливістю антисемітизму є переконання, що єврейський народ винен, у ньому зосереджено все світове зло, але, як рідкісний виняток, мої найближчі сусіди, співробітники та знайомі євреї – наймиліші люди.

‍

І дуже важливо розуміти, що антисемітизм - це не віяння нового часу, не характеристика часу, в який ми живемо. Це стародавнє протистояння Богові через ненависть до Його обраного народу.

‍

Ірина Свідерська, вчитель Месіанської біблійної школи КЄМГ