Наша головна перевага — не в зовнішніх речах, не в нашому одязі, не в чомусь ще іншому, а в любові нашого дорогого Тата, нашого дорогого Спасителя Машіаха Ієшуа і в любові нашого дорогого Руах аКодеш. І коли ми нагадуємо собі Його любов, милість, турботу, підтримку, захист, зміцнення, втіху, радість та багато іншого, ми все більше відкриваємося Його чудесній благодаті, цим Божим якостям, і ми розкриваємо їх зсередини, з нашого народженого від Нього духу. І тоді Він отримує право, можливість і владу діяти набагато глибше і піднімати нас дедалі вище.
На шабатньому служінні наші хлопці та дівчата з команди прославлення, що брала участь у конференції Balkan Call, розповіли про те, як сильно діяв через їхнє прославлення Дух Святий для учасників конференції. При цьому вони самі трохи губилися і відчували, що цього разу вони зовсім не круті. Але виявляється, це саме те, що потрібно було Святому Духу, щоб особливим чином використовувати їх і рухатися через них так, наче їх немає.
Тому що по-справжньому здаватися Господу — це не означає говорити: «Господи, Ти мене зробив таким крутим! Я стільки всього можу завдяки Тобі! Звісно, Ти мій помічник! Алілуя! Я тобі здаюся». По-справжньому здаватися Господу – це коли ти розумієш: «Господи, як Тобі вдається діяти через мене? Я сам по собі слабак. Я ж не впораюся. І всі мої знання, і досвід, і дари — це, звичайно, добре, але я ніякий не силач, не сміливець, не талановитий і не обдарований. Я просто Твоє дитя. І якщо Ти не діятимеш, то що я зможу?»
І для того, щоб це було щиро, Господь іноді дозволяє нам справді пережити власну слабкість, розгубленість, невміння та неготовність. І коли ми це усвідомлюємо та переживаємо, але не зациклюємося на цьому, а відкриваємо це все перед Ним, тоді Його любов дійсно отримує право, владу та доступ діяти через нас так, наче нас немає, а це лише Він. Звичайно, все одно люди будуть бачити нас і дивуватися: «Вау! Як Бог через них діє! Які круті служителі!» Але ж ми знаємо, хто ми, і ми чудово розуміємо, що тільки Його любов по-справжньому творить чудеса.
Цього тижня був цікавий розділ Тори. Він називається в єврейській традиції «Толдот», що можна перекласти як «Покоління», «Походження» або «Генеалогія». У ньому описується, зокрема, як на світ з'явилися дві дивовижні людини — старший Ейсав (Ісав) і молодший Яаков (Яків). Старший був крутий, а молодший, як і належить, не був крутим. Старший був успішним мисливцем, дуже сміливим, відчайдушним і волохатим. А Яків — так собі, знаєте, мамин синок. І в 25 розділі Буття сказано:
«Хлопці виросли. Ісав був людиною поля, досвідченим мисливцем. А Яків – людиною тихою, стриманою; він перебував удома» (Буття 25:27).
Зрозуміло, кого мав обрати Господь — звичайно, Ейсава — крутого, міцного, сміливого. А вийшло навпаки. Наступний вірш — один із тих, де розшифровується, чому Бог зробив свій вибір не так, як зробили б люди:
«Ісааку подобався Ісав, бо була йому до смаку дичина, а Ревека любила Якова» (Буття 25:28).
Пам'ятаєте, у Іцхака був старший зведений брат Ішмаель (Ізмаїл)? І той був теж міцним та бойовим. Але Бог не обрав Ішмаеля, Бог обрав Іцхака, який не відзначався такими бойовими якостями, як його старший брат.
Але, знаєте, коли Бог щось робить у нашому житті і відзначає когось чи нас самих особливим чином, Він показує, що Йому не потрібна нічия крутість і духовитість, але Йому потрібні ті, які, визнаючи свою слабкість, відкриють її Всемогутньому і дозволять Його всемогутності діяти.
Іцхак це пережив на своєму досвіді, але коли народилися двійнята, він вибрав крутого та старшого, хоча сам був молодшим. І написано, що дичина Ісава була йому до смаку. Він любив його за те, що той був крутим мисливцем і приносив багато дичини. Іцхак любив Яакова за його справи, вміння, таланти, хитрість, сміливість. І не просто через його якості, а тому що ці якості приносили татові дичину.
А Ревека любила Якова. Просто любила! Ні за що! Тому що Він був рідним сином, який потребував постійної любові. Він сам по собі, здавалося б, нічого особливого не представляв собою. І треба ж! Саме Яаков став третім серед трьох великих предків Ізраїлю. Саме Яаков згодом став татом 12 патріархів. Саме Яаков згодом боровся з Богом. Саме Яакова було названо Ізраїлем, і зараз це друге ім'я Яакова знає весь світ.
Звичайно, Яаков не завжди всю свою слабкість і лагідність відкривав Господу і дозволяв Йому діяти через маму і безпосередньо. Бувало, що він намагався взяти все у свої руки, адже Бог обіцяв йому, що він матиме первородство. А як цього досягти? Яаков все життя або боявся, або побоювався Ейсава.
Пам'ятайте, коли він повертався в землю Ізраїлю, і назустріч йому вийшов Ейсав зі своїм бойовим загоном, Яаков так злякався, що був готовий до гіршого. У нього навіть не було віри в те, що він і дім його врятується. Але й тоді, у цьому страху, у цій невпевненості, він відкрився Богові — і відбувся великий на всі часи для всього людства Пенуел.
Але часом Яаков думав: «Щось треба робити. Як же мені все-таки досягти того, що мені обіцяно Богом?» Як часто ми так чи інакше намагаємось наслідувати Якова, коли він не капітулював перед Богом, а намагався брати виконання Божих обітниць у свої слабкі руки. І коли ми наслідуємо Яакова в цьому, виходить те, що завжди, і те, що вийшло у Яакова.
Він обдурив брата. Так, через те, що той був тілесний і не сильно думав про майбутнє — ні про вічне майбутнє, ні про великі благословення на всі часи для своїх нащадків. Йому треба було поїсти. Притому не в принципі, а ось зараз, тут, в цю хвилину. І Яків скористався цією слабкістю і обдурив його. Начебто, переміг, але насправді…
Потім він вдруге обійшов Ейсава за допомогою мами, яка просто його любила і розуміла, що без її любові синок Яшенька нічого не зможе. І, звичайно, Ейсаву це набридло. Він захотів убити брата. І Яакову довелося тікати. Мало того! Скільки його потім дурили! І тесть Лаван неодноразово обманював, і перша дружина Лея, і кохана Рахель, яка сховала під собою домашніх ідолів. Скільки він настраждався за свої обмани!
Але все-таки, так само, як великий пророк, псалмоспівець і поклонник, Цар Давид, який теж, бувало, падав низько, він потім міг так покаятися, так здатися Богові, що начебто вже помер. І Бог це цінував. Бог знав, що Яків жадав духовного і жадав цінностей майбутнього світу. І Бог це оцінив заздалегідь.
Друзі, ми повинні наслідувати надію Яакова на Господа. Ми повинні наслідувати його віру в обітницю. Ми повинні наслідувати Яакова, коли він не надівся на себе, а лише на Всемогутнього.
І тижневе читання цього тижня – це гарна підготовка до ханукального свята. Нам не потрібно турбуватися про те, коли та як закінчиться ця війна. Я хотів би, щоб вона закінчилася цього місяця. Але в будь-якому разі нам треба усвідомлювати, що ми нащадки не Ісава, а слабкого, лагідного Яші, який дорожив любов'ю мами і розумів, що тільки зустріч із Всемогутнім Богом може перевернути все. Ось чиї ми нащадки. Ось чия духовна спадщина в нас.
Небесний Тато, допоможи нам не величатися, не намагатися перевершити когось, але, усвідомлюючи свої слабкості і навіть нездатність виконувати Твою волю і розкривати Твої обіцянки своїми силами, не впадати у відчай, не падати духом, але в цій немочі і духовній убогості підіймати руки і серця і, радісно посміхаючись і сміючись, підніматись до Тебе Єдиного, Який тільки й може підняти нас над нами самими, над нашими слабкостями та над обставинами, які намагаються придушити та залякати нас.
Дякую Тобі, Дорогий! Ти вже вклав у наші нові серця запоруку вічності. Ти передав нам благодать духовного первородства. І якщо ми, переживаючи Твою солодку батьківську любов, вірність Ієшуа і силу і вогонь Святого Духа, будемо й надалі капітулювати щодня перед Твоєю славою, дозволяти Тобі діяти і творити будь-які чудеса і знамення цієї любові, то ми разом отримаємо таку перемогу, яка нікому з тих, хто не здався Тобі, не снилася.
Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ
Слово на Шабаті КЄМО Київ 14 листопада 2026 року