Господь говорить про свято Сукот у Торі: «Живіть у наметах на згадку про те, що, коли Я вивів вас з Єгипту, Я поселив вас у кущах». Тоді Бог вів тоді Свій народ в Обітовану Землю, де той мав розкрити своє покликання. Це прообраз для нас – Бог веде нас в обітовану землю. У нас є кінцевий пункт – небесний Єрусалим, але також на нашому шляху є ключові цілі, яких ми досягаємо одну за одною, звершуючи таким чином свій шлях спасіння.

‍

Господь, вивівши Свій народ з Єгипту, зупиняє їх, говорячи: «Побудуйте намети та живіть тут». У цьому є багато смислів, але в цей Сукот я побачив для себе, що куща – це місце нашого звільнення. Можна сказати, що куща була місцем інкаунтера, де Господь проводив духовну дезінфекцію Своїх дітей, щоб витравити з них рабське мислення та зв'язок з Єгиптом. Бог провів їх через кущі, щоб вони підготували свої серця для прийняття нового.

‍

Я вірю, що Господь хоче, щоб свято Кущів стало часом нашої свободи, щоб ми побачили у своєму житті те, що заважає нам входити у свободу і радість, заважає вірити і дивитися в майбутнє, і звільнити від цього. Куща – це як вузькі двері в нове. І всякі тягарі, які Бог на нас не покладав, - тягар розчарувань, невдач у служінні, у стосунках, у молитві, у справах, - це як мішки, які ми несемо на собі і повинні залишити перед кущею.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ