«...Хто з нас може перебувати поряд з пожираючим вогнем? Хто з нас спроможний встояти біля вічного полум’я? Той, хто живе праведно, і щирий у своїх словах, – хто цурається неправедного прибутку (здирства), стримує руки, щоб не брати хабара; хто закриває свої вуха, щоб не чути про кровопролиття, й заплющує свої очі, щоб не дивитися на зло» (Ісая 33:14-15).

‍

Виявляється, хтось все-таки може жити в постійній Божій присутності, у цьому вогні, який переплавляє і очищає тебе перед Божим обличчям. І сказано, як має поводитися така людина. Особливо актуальні для нас слова: «закриває свої вуха, щоб не чути про кровопролиття, й заплющує свої очі, щоб не дивитися на зло». Нам потрібно закривати свої вуха, щоб не чути всю ту інформаційну полову, яка ллється потоками і претендує на нашу увагу, коли ти вже чуєш не Бога, а оглядачів і блогерів.

‍

Звичайно, нам треба знати новини, але наш внутрішній фокус не має бути на них. Часто, коли ми зустрічаємося один з одним, наші розмови передусім про проблеми та політику. Але якби тільки ми привчилися насамперед ділитися своїми одкровеннями та переживаннями з Богом! Нам потрібно говорити про Господа і Його діла не лише на служінні та на домашній групі, а й у особистому спілкуванні. Адже ми діти Божі та священики не лише там, а й у транспорті, і на роботі, і вдома. Друзі, давайте привчати себе ділитися Божими переживаннями і у неформальному колі.

‍

Андрій Луговський, старіша КЄМГ