Якось під час молитовного туру Словаччиною нас дуже просили заїхати в одне місто і помолитися. Коли ми приїхали, місцеві пастори повели нас до мосту через швидку річку і розповіли, що на цьому місці практично щотижня відбувалися самогубства, переважно молодих людей. Це було дуже депресивне місто, що потопало в алкоголі та наркотиках. При цьому в сусідньому містечку було досить процвітаюче життя.

‍

Один із пастирів розповів нам, як вони почали молитися, щоб Бог показав їм причину. І тоді один із помічників цього пастиря побачив сон, у якому була ця річка, і під річкою в'язниця. А у в'язниці багато ув'язнених дорослих та дітей, які простягали руки через ґрати та просили їх випустити. Прокинувшись з жахом, він спочатку подумав, що це ті, хто покінчив життя самогубством.

‍

І все-таки вони вирішили дослідити історію міста, проте не змогли знайти нічого, бо після війни архіви були спалені. Але вони знайшли ще кілька живих очевидців, які неохоче розповіли про те, що в цьому місті був нацистський трудовий табір для євреїв. І коли війна добігала кінця, нацисти привели євреїв на цей міст і скинули їх у річку.

‍

Тоді стало ясно, що люди, що сидять під річкою в темниці, це ті євреї, які кличуть до Бога про те, щоб правда про це місце була відкрита, щоб віруючі звершили покаяння, щоб кров Ієшуа омила і зняла це прокляття. І тому вони чекали на нас як представників єврейського народу, що вірять в Ієшуа, і хотіли помолитися разом з нами, щоб це прокляття, яке як печатка смерті лежало на їхньому місті, було зруйноване.

‍

Я думаю, що є ще багато місць, які потребують подібного відкриття правди, є ще багато несповіданих гріхів проти єврейського народу, які відчиняють двері для духа антихриста та всяких поразок. Ми бачимо, як у цій історії прокляття продовжувало вражати молодь міста через багато років після війни. Я вірю, що ми, як представники Тіла Месії в Україні, повинні брати відповідальність за зруйнування таких жертовників сатани і випускати змучених на свободу, щоб на нашу землю таки прийшла повнота Божого благословення.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМГ