«Ти ж, Ізраїлю, Мій слуго, Якове, якого Я обрав, - нащадки Авраама, Мого приятеля, - ти, кого Я взяв від країв землі, покликав з найдальших куточків, запевнивши тебе: Ти - Мій слуга! Я тебе вибрав і Я тебе не відкину!» (Ісая 41:8-9)

‍

Що ці слова означають для нас? По-перше, обрання народу Ізраїлю, народу Якова, єврейського народу вічне та абсолютне. Вічним і абсолютним був завіт, який був заключений з Авраамом під час розсіченням тварин. До речі, єврейське слово «бріт» (завіт) пов'язане саме з цим розсіченням жертв, і з тим, які клятви давали дві сторони, укладаючи такий вічний завіт.

‍

Одне це має затверджувати в кожному, хто служить для спасіння та відновлення Ізраїлю, повну впевненість, що Бог з нами, і наше служіння – не вигадане кимось, але це служіння з Божої волі, згідно з Божим планом на виконання вічного Божого Слова.

‍

По-друге, у всіх обраних є конкретне покликання. Про це йдеться також у Новому Завіті: «Кого Я наперед пізнав, того визначив. Кого визначив, тих і обрав. Кого обрав, того й покликав» (див. Римлян 8:29-30). У всього Ізраїлю є покликання. І те, що, на жаль, більшість євреїв не прийняли це покликання або прийняли його у викривленній формі, нічого не говорить про Того, Хто кличе, а лише про покликаних.

‍

Ортодоксальний рабин Абрам Ієшуа Гешель сказав у середині 20 століття: «Ізраїль – це Божий посланець, який забув своє послання». Обрання вічне, і покликання не скасовано. Воно може бути скасовано лише самими покликаними. Але в кожному конкретному випадку той, хто не прийняв свого покликання, відкидає своє обрання і не звершить тшуву, понесе суд.

‍

Але це не скасовує вічність загального покликання єврейського народу. До речі, про це написано в Римлянам 11: «Вони, невіруючі (у Месію) – вороги заради вас». Чому вороги заради вас? Тому що, коли переважна більшість євреїв відкинула Євангеліє, для всіх неєвреїв відчинилися двері для вільного входження до Царства Божого та приєднання до Ізраїлю Божого, тобто до тих євреїв, які увірували, без необхідності здійснювати гіюр.

‍

«Вони вороги заради вас, але все ще назавжди улюблені Божі заради батьків». І далі слідує пояснення: «Бо покликання і дари Божі непохитні». Я думаю, що якби цього та інших місць у Новому Завіті не було, то навіть зараз, у 21 столітті, багато християн обурювалися б і казали: «Це вічне покликання та обрання тепер наше – церковне. А євреї все втратили». Але Новий Завіт утвердив усі ці вічні обітниці.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ