Ми знаємо визначення віри, знаємо, що «праведний вірою живий буде», що «без віри Богові догодити неможливо» і що Господь прийде на землю і шукатиме тих, хто не просто вірить, але розвиває свою віру. Віра — це те, що має бути активним у нашому житті.

‍

На один із останніх молитовних ретритів до нас приїжджала служительниця з Китаю, і мене в її розповіді про їхнє служіння дуже торкнулися слова: «Треба молитися на результат». Ми часто втрачаємо цей фокус і молимося заради самої молитви, ми більше концентруємо увагу на процесі молитви, ніж на самому результаті.

‍

Деколи ми навіть починаємо думати, що саме молитва дає результат, але результат приходить від Господа. Звичайно, молитва важлива, але також важлива віра та усвідомлення того, звідки приходить відповідь. І в цьому контексті я хотів би нагадати одну євангельську історію.

‍

Три уроки з крику ханаанки до Ієшуа

‍

Це історія із 15 розділу Матвія про жінку, яка щось отримала від Господа.

‍

«І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона» (Матвія 15:21).

‍

Це єдина згадка про те, коли Ієшуа як ізраїльський рабі вийшов за межі Ізраїлю до язичників. Писання не говорить, чому Він це зробив. Але ми точно знаємо, що Він нічого не робить, якщо це не відповідає волі Отця. І тут починається наша історія. До Ієшуа підходить жінка ханаанка. І варто пам'ятати, що хананеї були вороже налаштовані проти євреїв.

‍

«Жінка‑ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!» (Матвія 15:22)

‍

Читаючи цей вірш, я згадав один із останніх прямих ефірів нашого ребе Бориса Сауловича, де він говорив про те, що Господь чекає на наш крик на Нього. І ця жінка кричить, щоб привернути увагу Господа.

‍

При цьому вона використовує суто єврейське звернення до Ієшуа. Тобто вона повторює те, як до Нього зверталися євреї. Це означає, що вона десь чула, їй хтось розповідав про Його чудеса. І вона повторює цей термін, щоб Він звернув на неї увагу. Ми знаємо, що молитва, що на яку приходить відповідь, — це та, яка узгоджується з Божою волею і Божим Словом. І з цієї історії ми можемо винести три важливі уроки.

‍

По-перше, якщо ми хочемо отримати відповідь від Господа, нам треба заволати, підняти свій голос до Господа.

‍

По-друге, нам потрібно зрозуміти волю Божу щодо своєї потреби, пропустити цю потребу через призму Божого Слова і звернутися до Господа так, щоб говорити з Ним однією мовою.

‍

І по-третє, дуже важливо поширювати наші свідчення. Вона звернулася до Ієшуа лише тому, що вона чула історії про Господа. Якби вона не чула, вона б і не знала, що в Ізраїлі є такий рабі, через якого відбуваються унікальні звільнення, зцілення та чудеса.

‍

Сила свідчень про чудеса

‍

Сказано також, що ми перемагаємо ворога «кров’ю Агнця та словом свого свідчення» (Об'явлення 12:11). Ось чому ми на кожному Шабатноьму служінні розповідаємо свідчення про чудеса. Щоб наша віра в чудеса, знамення та силу Божу зміцнювалася та оновлювалася. Тому нам важливо слухати свідчення й не думати, що ми вже все знаємо і під час свідчень можна вийти попити кави.

‍

У свідченнях – сила Божа, яка руйнує твердині. І кожне свідчення має продовження. Кожне свідчення це як камінь, що впав у воду і від якого пішли хвилі. Тому, друзі, якщо Господь щось робить у вашому житті, розповідайте про це іншим, свідчіть, хваліться Господом.

‍

«Помилуй мене» – серце заступника

‍

Ми розуміємо зі слів цієї жінки, чому вона кричала — її дочка була одержима бісами і в дуже тяжкому стані. Читаючи її слова, я звернув увагу на фразу «помилуй мене». Не «помилуй мою дочку». Зазвичай в Євангеліях, коли люди зверталися до Ієшуа зі словами «помилуй мене», це було пов'язано з їхньою особистою проблемою. А тут вона просить за дочку.

‍

Для мене це прообраз справжнього заступника — людини, яка з'єднує своє життя з тим, за кого вона заступається в молитві. Даниїл молився за свій народ словами: «Ми згрішили», хоча він не грішив. Він ототожнює себе з народом і кається за нього. Також Мойсей говорив до Господа: «Якщо Ти знищиш народ, знищи й мене». І таке серце заступника приваблює Господа.

‍

Реакція Ієшуа на голос єврейських учнів

‍

«Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід» (Матвія 15:23).

‍

І що робить Ієшуа? Він взагалі не реагує! Я думаю, що ми відразу ж образилися б і відчули себе відторгнутими. Але вона кричить і не замовкає. Нарешті вона дістала учнів, і вони заступилися за неї і сказали Ієшуа: «Відпусти її, бо вона кричить нам услід» (Матвія 15:23). Я не знаю, що саме вони вкладали в ці слова: «зціли, прожени»? Але саме у цей момент Ієшуа починає реагувати. Чому? Тому що до Нього звернулися Його єврейські учні. Він сам каже:

‍

«У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля» (Матвія 15:24).

‍

Він реагував на заступництво своїх єврейських учнів. Він не реагував на язичницю, але реагував на євреїв, які стали за неї заступатись. Друзі, ми єврейські учні. Бог реагує та хоче реагувати на наш голос. Тому що написано, що сила Божа на спасіння, по-перше, юдею.

‍

Ми не до кінця розуміємо Божий погляд. Зараз ми бачимо, що у віруючих із різних народів крутіші служіння. Але наш ребе колись казав, що те, що ми зараз бачимо в церквах, то цього в месіанському служінні має бути стільки ж і ще більше. Тому що ми покликані бути авангардом. Тому що Господь сказав, що ви є царственним священством і що дари і покликання непохитні. І це належить насамперед єврейському народові. І Він реагуватиме на голос Своїх єврейських учнів.

‍

Це має бути підбадьоренням для нас. Якщо ми бачимо якесь служіння, яке Господь благословляє і в якому виявляється Його сила, ми маємо почати ревнувати, бо Господь хоче такого ж і ще більшого у нашому месіанському служінні. Тому що Господь прийшов насамперед до Свого народу.

‍

Відмовся від образ та відторгнутості

‍

«А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам» (Матвія 15:26).

‍

Друзі, вам колись ваш наставник казав: «Та ти собака!»? Уявіть, що було б! Звичайно, коментатори  звертають увагу, що тут стоїть слово κυνάριον / кюнаріон, що означає не «пес, собака» (грец. κύων / кюон), а «маленький домашній песик». У будь-якому випадку, це було образливо. Але ця жінка не була налаштована на те, щоб відчути себе відторгнутою. Не те що ми готові швидко образитися на будь-що. І що жінка відповідає?

‍

«Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів» (Матвія 15:26).

‍

Ієшуа це обеззброїло. Вона була налаштована на результат — вона хотіла отримати звільнення для своєї дочки. І їй було байдуже, що їй кажуть. Якщо ми маємо якесь бажання від Господа, то ми повинні бути наполегливими. Ми часто готові здатися, відступити, кинути, образитися, розчаруватися, піддатися страхам та сумнівам. Але Ієшуа дає їй цікаву характеристику:

‍

«Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті» (Матвія 15:28).

‍

Ніде ні про кого Ієшуа не говорив «велика віра твоя». Я хочу мати велику віру і вірю, що вона призначена насамперед єврейським учням.

‍

На недавньому прямому етері наш ребе говорив, що одна з цілей оточуючих складних обставин — захопити нашу увагу. Але якщо ми маємо мету і візію, якщо ми з'єднуємо себе з нашим Господом, ми повинні мати хуцпу (сміливість) діяти на результат, відсуваючи убік відторгнутість і розчарування.

‍

Ця жінка була язичницею і навіть не могла претендувати на відповідь Ієшуа. Це стало можливим лише після смерті та воскресіння Ієшуа. Але вона отримала це благословення до цього. Її віра випереджала час! І це торкнулося серця Ієшуа — Він сказав: «Йди, твоя дочка вільна». Біси вийшли на відстані! Вона тут вірить, волає, наполегливо вимагає від Господа, а там відбувається чудо звільнення.

‍

Висновки

‍

Друзі, я вірю, що Господь нас до цього закликає і що у Господа є набагато більше, ніж ми уявляємо. Я хочу прагнути, щоб те, що обіцяно нам Господом, почало відбуватися і щоб я був частиною цього. І я думаю, це чогось нам буде коштувати — нам потрібно буде докладати зусиль, насамперед працюючи над своїм серцем, своїм мисленням та своєю вірою.

‍

Якщо ми погоджуємося з тим, що єврейське месіанське служіння буде в авангарді Божого руху, тобто в авангарді розкриття Божих чудес і знамень, звільнень і воскресінь із мертвих, спасіння нашого народу в різних куточках світу, то нам потрібно підтягувати себе до цього статусу, щоб і про нас Господь сказав: «Велика твоя віра». Нам потрібно вірити у більше і хотіти більшого.

‍

Рабин Андрій Луговський, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 24 жовтня 2026 року