Біблія дуже багато говорить про скорботи. Чому так? Тому що це чачстина нашого життя. Ми всі переживаємо втрати хоча б тому, що смертність на нашій планеті стовідсоткова. Рано чи пізно ми втрачаємо близьких, щось відбувається в нашому житті, наприклад, ми втрачаємо роботу, втрачаємо свою країну, як це сталося зараз у багатьох людей. Як же пережити скорботу самому і як допомогти іншій людині?

‍

Головний спосіб, яким я користуюся сама і хочу поділитися з вами: немає нічого кращого за втіху зі Слова Божого. А в ньому Господь говорить нам: «Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Ісая 41:10); «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає» (Псалом 34:18); «Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує» (Псалом 146:3); «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28).

‍

Немає нічого кращого, ніж час, проведений у близьких стосунках з Господом. Неможливо пережити біль втрати без близьких. Але навіть якщо ти оточений морем близьких людей і прекрасною громадою, якщо ти не приходитимеш до Господа, не переживатимеш це разом з Ним, не говоритимеш Йому про це, не будеш скаржитися, сумувати разом з Ним і приймати Його втіху, тоді це буде набагато важче. Тому що час нас не лікує. Нас лікує Господь, Його любов та Його присутність. Нас лікує серце, відкрите Господу. Більш того, ми можемо допомагати іншим людям, які переживають скорботу. Ми, як віруючі, можемо молитися з ними, розділяти з ними їхню скорботу, «плакати з отими, хто плаче» і втішати їх «тією потіхою, якою потішує Бог нас самих».

‍

Ярослава Вілько, старійшина КЄМГ